Вiрус. Науково-фантастична повість. Володимир Безверхній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кімнату. – В таких палатах жодна думка про людські страждання не прийде.

      – І не потрібно, щоб приходила, – втрутився у розмову Дмитро. – Кожному своє. Цей мозок, який, до речі, досить добре працює (адже заробив свої мільйони), не здатен сприймати інформацію про такі речі як співчуття чужому.

      – Я не позбовлений серця, заспокойтеся, зі мною все в порядку. Але ми мислимо різними категоріями.

      – Ми надто різні, але якимось дивним чином тримаємося один одного і ще досі не розсварилися. – Дмитро голосно розсміявся. Потім підвівся і ставши позаду стільця і поставивши руки на його спинку, звернувся до Макса. – Вибач, та я на боці Степана. Захворіти може будь хто, з грошима і без. Але гроші можуть бути безсилими перед деякими хворобами.

      – Облиш, є гроші, і лікі потрібні зроблять, – відчеканив Макс. – Краще скажи, де ті приголомшуючі результати, про які ти говорив спочатку? За три роки роботи замало досягнень. А ми вбухали в твій проект вже чимало грошей.

      – Максе, ти ж знаєш, що за такий короткий час все не зробити. Це багатоетапні дослідження. Коли вдасться синтезувати потрібну речовину, її дію треба перевіряти на твариних. На клінічні дослідження теж потрібен час, – сказав Степан, підтримуючи друга.

      – Знаю, знаю, – махнув рукою Макс. – Ви завжди можете гарно відбалакатись. Але я хочу, – він зробив наголос на слові «хочу», – щоб все відбувалося швидше. Всі ці ваші мрії, плани, чи ще якось назвіть їх, мене втомили. Я сподівався на цій ідеї заробити гроші, – він незадоволено зітхнув, – але віз і досі тут.

      – Бажання мало, – сказав Степан. – Багато вчених у цілому світі прагнуть вирішити цю проблему. На землі від вірусних хвороб гинуть мільйони. І якщо хтось зробить препарат, який подолає віруси, це буде справжнє диво.

      Степан сів на стілець і якусь мить мовчав, відвівши погляд від друзів. Він начеб-то поринув у якісь спогади, що примусили його міцно стиснути губи і прикипіти до підлоги, як при виді страшної істоти. Нарешті глухим голосом він додав:

      – На моїх очах померла людина від такої хвороби, – обличчя лікаря стало блідим. – Я… я до останнього боровся, але був бессилим. Я досі бачу ті очі, і пам'ятаю, як смерть повільно і вперто вчепилася своїми незграбними пальцями в того чоловіка, начеб-то насміхаючись наді мною.

      Макс мовчки кілька разів швидкими кроками пройшовся кімнатою. Нарешті зупинився біля друзів і поклавши їм руки на плечі, сказав:

      – Давайте припинемо згадувати сумні історії. Їх є чимало довкола. Все! Вистачить! Хай вам грець, такої мряки нагнали, – і він провів кілька разів руками у повітрі, наче хотів розвіяти сум.

      – Послухай, улюбленець долі, – різко мовив Степан. – Згадай, як чотири роки тому захворіла твоя краля, – він глянув на Олену. – Якби не антибіотики, ще не відомо, чи спілкувалися б ми тепер. Вам пощастило, що існують тисячі різноманітних хімічних сполук, які будь-яким бактеріям не залишають СКАЧАТЬ