Богиня і Консультант. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

      – А що вона з нею робила?

      – Вони ніжно-ніжно кохалися.

      – Ти брешеш! – в очах Діани засвітилися жовті вогники. – Я знаю! Вона відшмагала її. Порвала її бліду дупу.

      – Та не брешу я.

      – Значить, ти бачив неправильний сон, – сказала дівчина. – Інший сон. Іншу можливу реальність. Іншу школу Х.

      Мітелик згадав давню мудрість Гермеса-Тота: «Як внизу, так і наверху. Як наверху, так і унизу». Паралельні реальності можливі. Можливий цілий оберемок паралельних реальностей. Ще трошки, і він стане містиком. Може, це йому допоможе. А може, й ні.

      10

      Він провів Володарку Звірів до ліфта. Потім пішов на кухню і включив чайник. У двері подзвонили. Він вирішив, що Діана щось забула, і відчинив, не дивлячись у прозурку. На порозі стояла Індиго. За плечима в неї був великий рюкзак, а в руках юна телепатка тримала портфель Валерія Петровича.

      – Не можна відкривати двері, не запитавши: «хто там?» – зауважила Індиго.

      – Ти, шмарка мала, ще будеш мене вчити… Звідки ти?..

      – Я чекала надворі.

      – Усю ніч?

      – Майже.

      – Але ти вперта.

      Індиго, не чекаючи запрошення, зайшла до квартири, поставила портфель під ноги Мітеликові й запитала:

      – Де моя кімната?

      – А я ще не придумав.

      Індиго пройшла до вітальні, потім заглянула у кімнату Анжели.

      – Тут погана енергія, – сказала вона. – Це кімната вашої дружини?

      – Так. А ти нахаба.

      – Ви ще нахаб не бачили.

      – До речі, коли приходиш кудись у гості, треба казати: «Добридень!»

      – Добридень.

      – Будеш спати у вітальні. На дивані.

      – Там теж погана енергія.

      – Краща за інтернатівську.

      – Гірша.

      – Навіть так? Тоді йди до спальні. Он туди. А я на диван.

      – Оце тут спальня? – Індиго побачила розкиданий сексодром, презервативи на підлозі й хитро глянула на Валерія Петровича. – Тут краще, але…

      – Але ти перебірлива дівчинка, я тобі скажу. Їсти хочеш?

      – Дядько Слава мене нагодував. У ресторані.

      – О, то ви ще в ресторані посидіти встигли… Ок. Тоді бери у шафі постіль і влаштовуйся. Захочеш чаю – скажеш.

      Мітелик повернувся на кухню. Він увімкнув телевізор. Ішли пусті новини, кирпата дикторка розповідала про якесь масове отруєння у райцентрі Полтавської області. У пластмасовому чайнику вода вже встигла охолонути. Термометр показував потрібні вісімдесят три за Цельсієм. У порцеляновий чайник Мітелик поклав листя «Зеленої богині», залив їх водою. Кухнею поповзли мацачки східних ароматів.

      – Який гарний чайничок! – телепатка стояла на порозі кухні, одягнена в куций атласний халатик Анжели. Халатик їй пасував.

      – Антикваріат. Йому вже понад сто років.

      – Там, у портфелі, ваш ноутбук.

      – Так. І що?

      – У вас там СКАЧАТЬ