Алхiмiк. До образу Джордано Бруно. Хорхе Анхель Ліврага Ріцці

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ професійних убивць та повій, аби домогтися їхніх грошей чи їхнього кохання.

      Пабло Симон не сподівався такої запальної мови від зазвичай стриманого чоловіка. Але в часи, коли панує кривда, коли на вогнищах спалюють причинних і дітей, що страждають на епілепсію, дуже важко зберігати ілюзії та незворушність.

      Хвилини мовчання впали жалобним саваном на прикрі спогади бесідників. Їм досі чулося волання шевцевого сина: «Мамо, мамо! Я горю!». В уяві вони знову бачили жінку, яку гвардійці підпирали списами і безжально штрикали зчорніле, пойняте вогнем тіло.

      – Та менше з тим. Повернімося до теми нашої розмови.

      Раптом каптурник підхопився з місця. Пабло Симон обернувся і побачив, що до них біг, обминаючи перешкоди і розпачливо розмахуючи руками, якийсь братчик. Решта каптурників кинулась до замаскованих ляд, що вели в підземелля. Вони скидалися на привидів, що повертаються до своїх склепів.

      – Брате! Брате! А де брат Дванадцятий? Де Шістнадцятий?

      – Гадаю, біля дзвіниці. А що сталося? Ти дуже стривожений, любий юначе.

      – На те є причина, брате Одинадцятий. Численні військові відділи блокували всі підходи до руїн, а з заходу прямує давнім шляхом отець Педро на чолі загону з п’ятдесяти озброєних до зубів добірних гвардійців Інквізиції. Вони ось-ось будуть тут!

      Каптурник, що приніс таку зловісну новину, зник у напрямку допівзруйнованої дзвіниці.

      Пабло Симон розгледів на шляху колону людей. Він спохмурнів і зціпив зуби.

      – Я з ними порозуміюсь. А от тобі загрожує вогнище Інквізиції, – як завжди спокійно мовив каптурник.

      – Дарма! Я не можу залишити вас самого з тими катами!

      – Ти не зрозумів? Тікай, доки не пізно!

      – Ні! І горе тому негідникові, що зачепить вас чи скривдить!

      – Хіба я не казав тобі, що наш союз має ґрунтуватися на любові, а не зненависті?

      – Моя зненависть – це Любов до Людства! Я не святий, і ненавиджу душогубів!

      – Досить! Вони вже тут. Мерщій ховайся! Замри і мовчи, хоч би що ти побачив! Але застерігаю: якщо втечеш, братчики знайдуть спосіб заткати тобі рота.

      – Я залишаюся тут не зі страху, а з доброї волі… Не знаю, хто ви, але хай вам щастить!

      Пригинаючись до землі, він відбіг на кілька кроків і пірнув у грот між руїнами.

      Тим часом до каптурника мовчки приєдналося двоє братчиків.

      Смолоскипи наближалися. Непрохані гості вже подолали зруйнований мур довкола давнього замку. Пабло Симон бачив зі своєї криївки у грубому мурі, як братчики сховали під камінням свої каптури і підперезалися, ставши враз звичайнісінькими священнослужителями. Можливо, так воно й було?

      У світлі десятків смолоскипів холодно виблискувала зброя. Небавом юнак упізнав отця Педро. Високий і огрядний клірик СКАЧАТЬ