Рогнеда. Валентин Чемерис

Чтение книги онлайн.

      І в тих городах варяги були нахідники,

      А перші посельці в Новгороді – словени.

      А в Полоцьку – кривичі, в Ростові – меряни, на Біліозері – весь, на Муромі – мурома,

      І всіма ними володів Рюрик.

      І було у нього двоє мужів не його племені,

      Але бояри – Аскольд і Дір.

      І відпросилися вони до Цареграда з родом своїм.

      І пішли по Дніпру,

      І, йдучи мимо, уздріли на горі город

      І запитали кажучи: «Чий се город?»

      І відповіли вони: «Було три брати, Кий, Щек, Хорив,

      І поставили вони город цей,

      І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут

      І платимо данину козарам».

      І осталися Аскольд і Дір в городі цьому,

      І багато варягів зібрали

      І почали володіти польською землею.

      А Рюрик княжив у Новігороді».

      Вже відзначили 1150-ліття Новгорода (офіційною датою заснування міста вважається 859-й рік). Як тільки місто не звалося за ці одинадцять з половиною століть: Старий город, Новий город, Новгород (до 1999-го року) потім урочисто-піднесено – Великий Новгород (його сьогоднішня офіційна назва). А ще ж була Новгородська республіка (ліквідована московським царем Іваном III в 1478 році), за незалежності місто врочисто і з великою повагою називалося (хоч шапку при цьому знімай та в пояс кланяйся): Господин Великий Новгород. (У скандинавських сагах це – Хольмгард.)

      Сьогодні про Новгород пишуть, що це – місце покликання літописного Рюрика та зародження руської державності. Мабуть, так воно і є.

      Край той здавна називали Новгородською землею, або ще – Новгородською Руссю. Особливістю Новгорода є те, що він завжди був і залишається розділеним на дві частини – Торгову і Софійську сторону, кордоном між якими є ріка Волхов.

      Раніше це було не просто поділом географічного характеру, суперництво жителів Торгової і Софійської сторін нерідко призводило до сутичок на мосту через ріку. Середньовічне місто склалося на місці значно ранішніх поселень біля джерел Волхова та Ільменя.

      У VIII ст. це був центр кількох поселень Приільмення, з IХ – ХII ст. столиця, а потім друге за значущістю після Києва місто, центр Новгородської республіки, що була підкорена Московським князівством у 1478 році.

      В давнину на місці Новгорода було «старе місто» ільменських слов’ян.

      За Іпатіївським літописом «Словене же седоша около озера Илмера и прозвалася своїм именем и сделаша город и нарекоша Новгород».

      Новгородський (не датований) літопис:

      «Во времена же Кыева и Щека и Хорива новгородстии людие, рекомии Словени и Кривици, и Меря: Словене свою волость имели, а Кривици свою, а Мере свою, кождо своимь родомь владяше…»

      Край був глухим, лісистим – хащі майже непрохідні, всюди болота… А в болоті звісно хто живе – дідько.

      Володимир, хоч і носив батькове ім’я Святославич, але не належав до шлюбних дітей Святослава – був бастардом, байстрюком. Незаконнонародженим. Так би мовити, сином другого ґатунку (першого були Ярополк та Олег). А будучи незаконним нащадком, гостро переживав з цього приводу вже змалку.

      Та й потрапив він СКАЧАТЬ