Судний день. Ярослав Яріш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Посередині кімнати стояло не то крісло, подібне на трон, не то трон, подібний на крісло: було воно розміром з дитяче кріселко, але зроблене у вигляді трону.

      – Ваша величносте, що це?

      – Це мій подарунок польському королю. Збираюся його вислати разом з листом, – посміхнулася імператриця. Григорій зацікавився. Підійшов ближче, почав розглядати. Раптом він підняв кришечку, що була прироблена у сидушці крісла. Усередині була приставлена нічна ваза.

      Графу аж сльози на очі вийшли, так він зареготав.

      – Дійсно, ваша величносте, цей подарунок буде достойний польського короля. Ой, потішили ви мене, матінко.

      Григорій, все ще підсміховуючись, пішов до виходу.

      – Ви мене покидаєте, графе?

      – На жаль, так. Мене чекають друзі, з якими я сьогодні маю розіграти кілька партій у більярд.

      – Цікаво, і хто ж ці ваші друзі, заради яких ви готові покинути свою імператрицю?

      – Один князь, один граф, один генерал, один прокурор, один губернатор, – скоромовкою сказав Григорій, незважаючи на те, що Катерина хотіла, аби він залишився.

      – Маю надію, ви зволите ввечері провідати мене у моїх покоях і допоможете скоротати самотність?

      – Не знаю, ваша величносте, партія може затягнутися, а моя честь не дозволить мені покинути товариство посеред гри.

      – Облиште, Григорію, – посміхнулася Катерина. – Невже ваші нові друзі важливіші для вас, ніж я. І чи не вони це часом намовляють вас проти польського короля. Та, як би там не було, ви придворний, і маєте деякі обов’язки перед своєю імператрицею.

      Фаворит «відвісив» її величності глибокий поклін, ще раз поцілував руку й вийшов з кімнати.

      В одному з кабінетів палацу зібралися п’ятеро чоловіків. Хоч у кабінеті були зручні дивани, проте ці панове залишалися стояти, переступаючи з ноги на ногу. Щось дуже тихо перемовлялися – в кабінеті витав дух чималого напруження. Одягнені хто у багатий світський одяг, хто в розкішний мундир, мали державні відзнаки найвищого рівня. Їхні обличчя були зосереджені, всі ніби на щось чекали.

      Темні густі штори повністю закривали вікна. Посередині стояв великий більярдний стіл, що займав основну частину приміщення. Його добре освічували два канделябри, які висіли над ним. Шари були уже розкладені у відповідному порядку, гравці тримали у руках киї.

      Двері кабінету відчинилися і всередину ввійшов фаворит – пан Григорій.

      – Прошу мене вибачити за запізнення, панове, мене затримала імператриця.

      – Ми на вас чекали. Тепер, гадаю, можемо починати, Григорію Григоровичу… – Князь надав фавориту право першому розбивати шари.

      – Прекрасно, – відповів той, беручи у руки більярдний кий.

      Він розбив вдало – відразу два шари закотилися у лузи.

      – Як здоров’я матінки-імператриці? – запитав князь.

      – Вашими молитвами, панове, – відповів фаворит, обходячи стіл СКАЧАТЬ