Евотон: початок. Андрій Крижевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ навіщо саме Міла зголосилася бути представником Патрії? Вона ж займалася тільки викладацькою та дослідницькою діяльністю? – в очах Велфарія – здивування і розгубленість. – Адже всіма контактами завжди займалися наші хлопці-практики з відділу позапатрійних цивілізацій…

      – Цього ніхто не знає. Утім, можливо, у неї були на це вагомі підстави… – Алмій спробував пояснити вчинок Міли. – Вона ж у нас завжди була феноменом: понад те, що у неї відсутній Шлях, ще й обмежений зв’язок з інформаційним полем – і тому їй неможливо прийняти Виклик, а нам складно вирахувати її точне місцеперебування.

      – Та феноменів у нас і без неї вистачає… – Велфарій вперше під час розмови дозволив собі усміхнутися. Алмій кинув на нього вимогливий погляд. – Мій теж непоганий.

      Та співрозмовник Вела залишився незворушним:

      – Чудово, що ти нагадав мені про свій феномен. Знаєш, Веле, у мене є грунтовні причини вважати, що твоя таємниця з Точкою може бути якось пов’язана з цією подією.

      Велфарій здивовано звів брови. Алмій продовжував:

      – По-перше, ми зараз стоїмо на порозі найграндіознішого стрибка у нашому розвитку. П’ятдесятий рівень дасть нам цілковито нові знання і можливості, а разом з тим – активізацію викликів вдосконалення, – Алмій говорив натхненно і переконливо. – По-друге, ось-ось у центрі нашої галактики, у чорній дірі, народиться Всесвіт, тому нам необхідно осмислити механізм і сам процес взаємодії з тканиною простору-часу всередині діри у мить вибуху, щоб все вийшло у нас правильно. І по-третє, добре зрозуміло, що все вищезазначене мною взаємозалежне одне від одного.

      – Цілком з тобою згоден. Одначе до чого тут мій Шлях й інцидент з Мілою? – у голосі Велфарія відчувалося занепокоєння.

      Алмій поклав руку на плече друга і схвально, з властивим йому спокоєм у погляді, трохи стиснув долоню.

      – Я добре розумію всю твою стурбованість щодо свого майбутнього, – Алмій говорив тихо, наче заколисував скривдженого малюка. – Одначе я раніше вже казав тобі, що не розумію твоїх побоювань щодо цього…

      – Та я ж цим геть не переймаюся…

      Несподівано розмову перервали зовнішні спалахи світла. Їхню увагу привернули десятки метеороїдів, що залітали в атмосферу і так само стрімко згоряли. В останню мить свого зникнення кожен з них випромінював усю накопичену за мільярди років енергію, востаннє осяваючи навколишній простір. На золотисто-червоному небесному тлі підсвічувалися сонцем великі та густі шлейфи барвистого диму від кожного метеороїда. Утім, такі метеорні потоки були цілком безпечні для планети та її мешканців. Навпаки, це завжди справляло на патрійців колосальне враження, даруючи насолоду й задоволення.

      – Красиво… – захоплено, похитуючи головою, видихнув Велфарій.

      Алмій викликав голограму системи управління функціями будівлі та жваво щось набирав на віртуальній клавіатурі. Щільність прозорого матеріалу зменшилася. Рокотання, гуркіт із протяжним СКАЧАТЬ