Пригоди барона Мюнхгаузена. Рудольф Эрих Распе

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мною. Я був у розпачі – її ніде не могли знайти. І тут мене осяяло – чи не стереже вона й досі знайдених тоді куріпок?

      Страх і надія змусили мене тієї-таки хвилини вирушити до знайомої галявини. Як же я зрадів, коли побачив, що й справді, вірний пес робив стійку на тому самому місці, де я залишив його два тижні тому.

      – Діанко! – гукнув я.

      Зачувши мій голос, вона кинулася вперед, а я одним влучним пострілом вклав на місці двадцять п’ять куріпок. Одначе знесилена тварина ледве змогла підповзти до мене, так сильно її зморили голод та втома. Мені довелося взяти її до себе на коня, щоб довезти додому. І ви, звичайно, розумієте, що я без вагань скорився цій не вельми зручній обставині. За кілька днів дбайливого догляду моя вижлиця оклигала, а незабаром допомогла мені розв’язати загадку, з якою я, можливо, ніколи б не впорався без її допомоги.

* * *

      Якось я два дні не міг уполювати одного зайця. Діанка без перестанку виганяла його, але під постріл він ніяк не потрапляв. Я ніколи не вірив у чаклунство – надто добре знав світ і бачив чимало дивацтв. Але у тому випадку я вже зовсім не тямив, що відбувається. Нарешті заєць підвернувся- таки мені, і я пустив йому навздогін свій заряд. Вухань покотився по траві, та відгадайте, що я побачив! Окрім чотирьох лап під черевом, він мав іще чотири на спині. Коли дві нижні пари втомлювалися, він перевертався, немов управний плавальник, який уміє рухатись у воді на животі та спині, й утікав знову з подвійною прудкістю на двох інших парах лап, що встигли тим часом відпочити.

      Ніколи після того трапунку не бачив я таких зайців, та й тоді ні за що не вдалося б мені це, якби не було в мене такого чудового собаки. Діанка такою мірою перевершувала всіх представників собачого роду, що я без вагань назвав би її єдиною і неповторною. Однак на таке визнання, поза сумнівом, заслужив другий мій собака, левретка.

      Вона була не така вже й красуня, але жвавішої за неї тварини я не зустрічав. Якби ви, панове, побачили її, то замилувалися б нею і вже не дивувалися б тому, що я так сильно її любив, завжди брав із собою на полювання. Щоб вислужитися мені, ця левретка бігала так стрімко, так часто і так довго, що стерла собі ноги аж до живота. Відтоді ще не один рік вона слугувала мені на полюваннях за таксу.

      Проте коли вона була ще молодою і довгоногою, то якось погналася за зайцем, який видався мені підозріло товстим. На мою нещасну левретку шкода було й глянути: вона вже мала от-от ощенитись, але не могла вгамуватися і щосили летіла за здобиччю. Я навіть верхи ледь устигав за нею, аж зрештою взагалі відстав. Зненацька до мене долинув гавкіт цілої зграї собак, але тихий та ніжний. Я й не знав, що собі думати. Під’їжджаю ближче – а переді мною диво-дивина.

      Зайчиця просто на бігу привела на світ зайченят, а моя левретка ощенилася. Та ще й до всього обидві матусі мали однакову кількість дитинчат. Зайченята інстинктивно кинулися втікати, а цуценята, також відрухово, погналися навздогін за ними і, зрештою, навіть загнали новонароджену дичину. СКАЧАТЬ