Аліса в Дивокраї. Льюїс Керролл
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Аліса в Дивокраї - Льюїс Керролл страница 7

Название: Аліса в Дивокраї

Автор: Льюїс Керролл

Издательство: Фолио

Жанр: Сказки

Серия:

isbn: 978-966-03-4098-5

isbn:

СКАЧАТЬ вони мали такий поважний вигляд, що засміятися Аліса не наважилася, а оскільки не знала, що сказати, то просто кивнула головою і взяла наперсток з усією врочистістю, на яку лишень спромоглася.

      Наступною проблемою стало поїдання цукатів, позаяк великі птахи жалілися, що навіть не розкуштували свої, зате менші пташечки похлиналися, і їх доводилося ляскати по спинах. Та хоч би як там було, врешті все закінчилося й товариство знову розсілося колом і стало вмовляти Мишу розповісти їм щось іще.

      – О, ви ж обіцяли мені розповісти свою надзвичайну історію, – згадала Аліса, – і пояснити, як так сталося, що ви ненавидите… К та С, – завершила вона майже пошепки, трохи побоюючись, чи не образилася Миша знову.

      – У цій історії все ясно й правдиво, – бундючно відказала Миша. – Тут уже ніхто мене не впіймає, навіть софіст.[17]

      – Чого ж вас хтось тут ловитиме, – розгубившись, сказала Аліса і здивовано поглянула на Мишу, – тим більше за хвіст?

      І, поки Миша оповідала, Аліса не припиняла дивуватися її незрозумілим словам, тож уявлення про мишчину історію в неї склалося таке:

      Злапав мишку Зуба —

      тий, що заскочив

      до хати, каже: «Ну

      ж бо, негайно щоб

      була на суді! Я від —

      мов не приймаю і

      тебе позиваю,

      бо ж сьогодні не

      маю я розваги

      собі». Каже миша

      дворнязі: «Що ж за

      суд це наразі: ні

      судді, ні присяж —

      них, все порожні

      слова?» Злодій

      знову до неї:

      «Буду сам я

      суддею, і та —

      кий тобі

      присуд,

      що не бу —

      деш жи —

      ва!»

      – Ти не слухаєш! – холодно проказала Миша до Аліси. – Про що це ти замислилася?

      – О, я перепрошую, – присоромлено відповіла Аліса. – По-моєму, ви щойно дійшли до п’ятого закруту, чи не так?

      – Не зли мене тут! – верескнула Миша, пронизливо й доволі розлючено.

      – Вузли у вас тут? – стривожилася Аліса, щомиті готова допомогти. – О, дозвольте, я розплутаю!

      – І не подумаю, – буркнула Миша, що встала й подріботіла геть. – Ти мене ображаєш цими своїми нісенітницями!

      – Я не хотіла! – благально вигукнула нещасна Аліса. – Але ж ви така вразлива!

      У відповідь Миша тільки фиркнула.

      – Будь ласочка, поверніться й закінчіть вашу історію! – гукнула Аліса їй услід, і всі інші також загукали хором: «Будь ласка, поверніться! Закінчіть!», але Миша тільки роздратовано струснула головою і закрокувала швидше.

      – Як шкода, що вона не захотіла лишитися, – зітхнув Лорі, коли Миша зникла з очей, а стара Рачиха скористалася нагодою сказати своїй доні:

      – Ось, дорогенька, тобі добрий урок, як погано виходити з СЕБЕ!

      – Прикуси язик, ма! – не надто ґречно відповіло Раченя. – На тебе навіть в устриці терпцю не стане!

      – От СКАЧАТЬ



<p>17</p>

У Давній Греції софістами називали майстрів красномовства та суперечки. Така освічена пані, як Миша, знала напевно, що софіст, як ніхто інший, міг би упіймати її на неточностях в оповіді.