Ворошиловград. Сергій Жадан
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Ворошиловград - Сергій Жадан страница 19
Название: Ворошиловград
Автор: Сергій Жадан
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-5245-2
isbn:
– Пробував. Але слухавку він не бере. Де він, я не знаю. Коча каже, що в Амстердамі.
– Знову цей Коча, – сказала Ольга і помахала циганові, аби той приніс іще.
Циган незадоволено випхався з-за стійки, поставив перед нами недопиту пляшку портвейну і вийшов на вулицю, очевидно, щоби його більше не турбували.
– Ця заправка, вона взагалі прибуткова?
– Як тобі сказати? – відповіла Ольга, коли я розлив і вона знову випила. – Грошей, які заробляв твій брат, вистачало, аби працювати далі. Але не вистачало, щоби відкрити ще одну заправку.
– Ага. Брат не хотів її продати?
– Не хотів.
– А йому пропонували?
– Пропонували, – сказала Ольга.
– Хто?
– Да є тут одна команда.
– І хто це?
– Пастушок, Марлен Владленович. Він кукурудзою займається.
– А, мабуть, я знаю, про кого ти.
– А ще він депутат від компартії.
– Комуніст?
– Точно. У нього мережа заправок на Донбасі. Ось тепер тут усе скуповує. Де він живе, я навіть не знаю. Він пропонував Юрі 50 тисяч, якщо я не помиляюсь.
– 50 тисяч? За що?
– За місце, – пояснила Ольга.
– І чому він не погодився?
– А ти б погодився?
– Ну, не знаю, – признався я.
– Я знаю. Погодився б.
– Чому ти так вирішила?
– Тому що ти, Германе, слабак. І припини витріщатись на мої цицьки.
Я справді вже деякий час розглядав її сукню, виріз був досить глибокий, бюстгальтера Ольга не носила. Під очима в неї пробивались зморшки, це робило її обличчя симпатичним. Сорока років їй напевне не даси.
– Просто це не моє, Оль, розумієш? – я пробував говорити примирливо. – Я в його справи ніколи не ліз.
– Тепер це і твої справи.
– А ти, Оль, продала б її, якби це була твоя заправка?
– Пастушку? – Ольга замислилась. – Я б її краще спалила. Разом із усім металобрухтом.
– Що так?
– Германе, – сказала вона допиваючи, – є дві категорії людей, яких я ненавиджу. Перша – це слабаки.
– А друга?
– Друга – це залізничники. Ну але це так, особисте, – пояснила вона, – просто згадала.
– І до чого тут Пастушок?
– Та ні до чого. Просто я би не стала прогинатись під нього. А ти роби, як хочеш. Зрештою, це твій бізнес.
– В мене, здається, немає вибору?
– Здається, ти просто не знаєш, є він у тебе чи ні.
Я не знайшовся з відповіддю. Розлив рештки. Мовчки стукнулись.
– Знаєш, – сказала Ольга, коли мовчанка затяглась, – тут поруч є дискотека.
– Знаю, – відповів я. – Я там колись уперше займався сексом.
– О? – розгубилась вона.
– До речі, в цьому СКАЧАТЬ