Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

Чтение книги онлайн.

      Чую шипіння, ойкання, грюки,

      Прискають в очі підсмачені брехні…

      В морі життя я розкрилюю руки —

      Треба утриматись на поверхні.

      Хвиля ударить то зліва, то справа,

      Хвиля злітає, немов чорна птиця…

      В морі життя не завжди треба плавать,

      Треба уміти лиш – не утопиться.

      Я хочу буть на тебе схожим,

      Мій рідний краю – зелен дім,

      З твоїм світанком, днем погожим,

      З пшеничним усміхом твоїм.

      З криниць веселим перехлюпом

      Й завзяттям засіву і жнив,

      З дівчам, яке всміхнулось любо,

      Озвучивши краси мотив.

      На тебе схожим хочу бути,

      Щоб я – в тобі, а ти – в мені,

      Із молодим зацвіттям рути,

      З димком прив’ялим на стерні.

      Щоб звали зорі вечорові

      Мене, як іскорки надій,

      Щоб грівся я в твоїй любові,

      А ти навік лишавсь в моїй.

      Хто перший, хто другий,

      Хто нижчий, хто вищий?

      Оцій суперечці,

      Напевне, сто літ.

      На власну дорогу

      Онуки вже вийшли,

      А ми про своє

      Їм белькочемо вслід.

      Хто перший, хто другий?..

      Змагатись доволі —

      І так ми зробились

      Неначе чужі.

      Нам треба, щоб врунився

      Колос у полі

      Й жила Україна

      У щирій душі.

      Діждалися волі —

      Великого дива,

      Вже час забувати

      Незгоди старі.

      Хто вищий, хто нижчий —

      Хіба це важливо?

      Була б рідна мати

      У щасті й добрі.

      Колючим камінням

      Побита дорога,

      Та вірять в майбутнє

      Вкраїни сини.

      Лише пам’ятаймо:

      Єднання – від Бога,

      А розбрат лукавий —

      То клич сатани.

      Зробились злодії панами —

      Такий незрозумілий вік.

      А правду хтось штовхнув до ями,

      Щоб змив її брудний потік.

      Талант й порядність у людини

      Не пропускаються ніде.

      Цінується лише єдине —

      Хто більше хитро украде.

      Чи ми сліпі, чи ми не гожі? —

      Бо всі похнюплено мовчать.

      Нікчема може вже за гроші

      Купити генія печать.

      І наша гордість, що на скронях

      Сріблиться відблиском століть,

      Перед пихатістю в поклоні

      Неначе наймичка стоїть.

      Гримлять палаци від овацій —

      Гуляє СКАЧАТЬ