Князь Кий. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

      Вони обнялися знову – сивий, висхлий князь і такий же сивий, але ще міцний, жилавий Тур.

      – Ну, сідайте – розповідайте, з чим приїхали, – опустився на лаву князь. – Щось гарне чи погане?

      – Погане, князю.

      – Ну?

      – Гунни погромили уличів, князю… Князь Добромир помирає від язвин у нас на Кам'яному Острові…

      – О!

      – Гуннські вершники переслідували його з сім'єю аж до Тікича. А звідти, як відомо, недалеко і до полянських родів…

      – Хай бережуть нас боги! Це справді страшні вісті!.. Від Тікича до Росі – рукою подати… Але, може, у них немає наміру йти на нас? Що каже князь Добромир?

      – З його слів, князю, ясно, що гунни замислили відновити могутність своєї держави, – втрутився у розмову Кий, – і перший свій удар спрямували проти уличів…

      – Поки сини Аттіли сварилися між собою і чубили один одного, щоб зайняти місце батька, ми сиділи собі спокійно, – додав Тур. – А тепер, коли Еллак убитий у бою, Денгізих помер, Кандак засів зі своїм плем'ям у Мезії, за Дунаєм, а інші розбрелися хто куди, Ернак згуртував чималі сили і нападає на сусідів. Видно, хоче, як і його батько Аттіла, примучити їх, обкласти даниною, зробити своїми рабами…

      – Схоже, що так.

      – Ми привезли полоненого гунна, князю, – отроки взяли в полі, коли рятували улицького князя з сім'єю… Може, розв'язати йому язика? Він знає багато…

      Князь Божедар тільки тепер повільно скосив очі на гунна і довго мовчки дивився на нього. Києві, котрий тим часом уважно розглядав князя, здалося, що у старого пробудилася при цьому якась зацікавленість, ніби спалахнула в пам'яті іскра давно відшумілого життя.

      – Запитай, Чорний Вепре, як звати його і гуннського кагана, – повернувся до молодшого сина князь.

      Чорний Вепр швидко й голосно заговорив по-гуннськи. Почувши рідну мову, гунн спочатку витріщився на молодого княжича, а потім щось коротко відповів.

      – Що він каже? – спитав нетерпляче князь.

      – Він каже, що його звати Креком, а каганом у них справді син Аттіли Ернак…

      – Ернак? Я його пам'ятаю… Які ж його наміри?

      Гунн наїжачився, втягнув голову в плечі і, похмуро бликаючи спідлоба, кинув крізь зуби кілька слів.

      – Крек відмовляється відповідати на такі запитання. Каже: простому воїнові невідомі наміри кагана, – знову переклав Чорний Вепр.

      – Скільки ж у Ернака воїв?

      – Це знає один каган, – була коротка відповідь.

      – Куди піде каган після битви з уличами?

      – А це відомо одному Тенгріханові! – з викликом відповів Крек і криво усміхнувся кутиками уст.

      Князь Божедар розгнівався.

      – Низький рабе! Песе! Ось коли тобі засунуть за пазуху тліючу головешку, ти заговориш інакше і все розповіси! Подумай над цим, негіднику!.. СКАЧАТЬ