Название: 100 знаменитих людей України
Автор: Оксана Очкурова
Издательство: Фолио
Жанр: Биографии и Мемуары
Серия: 100 знаменитых
isbn: 966-03-3126-6
isbn:
Вернадський починає працювати і над проектом інституту під Москвою, веде боротьбу з цензурою наукових журналів, сподіваючись на більшу свободу після війни. Цінного для країни фахівця влада «не кривдить» і до 80-річчя нагороджує Сталінською премією (200 тисяч карбованців), половину якої він одразу ж передає на потреби оборони, і орденом Трудового Червоного Прапора за видатні заслуги в галузі науки і техніки і за розвиток геохімії та генетичної мінералогії.
Помер Володимир Іванович у Москві 6 січня 1945 p., від крововиливу в мозок. Він останнім із «Братства» залишив цей світ. У повному обсязі роботи вченого не публікувались аж до 1990-х pp. Але його праці та ідеї не втратили актуальності і практичного значення й у наші дні, тому що характерною рисою досліджень ученого є фундаментальність. З-понад 700 опублікованих праць 100 присвячено мінералогії, 70 – біогеохімії, 50 – геохімії, 43 – історії наук, 37 – організаційним питанням, 29 – кристалографії, 21 – радіогеології, 14 – ґрунтознавству, інші – різним проблемам науки. Багато ідей Вернадського виявилися пророчими, хоча не знаходили розуміння в сучасників. Він передбачав глобальні екологічні проблеми, про можливість яких на початку XX ст. ніхто не замислювався: «У геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свою працю на самознищення».
В. І. Вернадського справедливо називають Ломоносовим XX ст. за рідкісну здатність синтезувати, всеохоплюваність творчого генія. Великий натураліст-мислитель створив не лише цілий комплекс наук про Землю, але й залишив у спадщину нащадкам цілісне бачення світу і завдань людини розумної, провістивши майбутні шляхи його розвитку. Недарма говорили, що Вернадський в одній особі може представляти цілу академію. Тому цілком справедливо і природно виглядає вибух посмертної слави геніального вченого. Його ім'я носять: кратер на зворотній стороні Місяця, пік у басейні р. Підкам'яна Тунгуска, гора на о. Парамушир (Курильські острови), підлідні гори в Східній Антарктиді, підводний вулкан в Атлантичному океані, мінерал вернадит, діатомова водорість, копальня в районі озера Байкал, науково-дослідне судно НАНУ, українська наукова станція в Антарктиді. За видатні наукові праці в галузі мінералогії, геохімії і космохімії АН Росії і HAH України присуджуються премії ім. Вернадського. Академією наук Росії заснована золота медаль. 2000 р. на всеукраїнському шоу «Людина року» вченого назвали «Людиною століття»! І це справедливо, адже поставлене в молодості завдання – «приносити найактивнішу користь тим, хто його оточує», – Володимир Іванович виконав цілком.
Винниченко Володимир Кирилович
(народ. 1880 р. – пом. 1951 р.)