Название: Історія України. Дитяча енциклопедія
Автор: Отсутствует
Издательство: Фолио
Жанр: Учебная литература
isbn: 978-966-03-4200-2
isbn:
Предмети трипільської культури
Хлібороби в епоху енеоліту винайшли плуг. Так зародилося орне землеробство з використанням тяглової сили бика. На Близькому Сході або в Центральній Європі було винайдене колесо та вперше з’явився колісний транспорт (спочатку із запряженими биками чи ослами). В мідно-кам’яному віці вдосконалюється керамічне виробництво, виникають гончарні печі. Поширюються прядіння і ткацтво.
Предмети трипільської культури
В епоху енеоліту родові громади розпадалися на окремі сім’ї, оскільки з поліпшенням знарядь праці вже менші за чисельністю колективи могли прогодувати себе. Влада батька (патріарха) в сім’ї була незаперечною. Під час переселення на інші землі часто різні за походженням сім’ї селилися разом. Вони разом користувалися пасовищами чи лісовими угіддями, але землю обробляли вже не спільно, а на окремих ділянках, що надавалися кожній сім’ї. Так родову громаду поступово змінила сусідська громада (община). Від рядових членів племені відокремилася племінна знать – старійшини та вожді. З розпадом спільного господарства роду старійшини почали багатіти. Користуючись своїм керівним становищем в племені, вони брали собі великі ділянки родючої землі, володіли великою кількістю худоби. Залишки врожаю зі своїх ділянок старійшини вимінювали на вироби з міді, золота, срібла. Коли суперечки між племенами переростали у війни, воїни обирали вождя – військового ватажка. Якщо плем’я перемагало, воїни поверталися зі здобиччю. Вожді та старійшини брали собі більшу частину цієї здобичі. Частину полонених (жінок та дітей) стали залишати в живих, щоб використовувати їхню працю в сімейному господарстві. Так у суспільстві з’явилися нерівність та рабство.
Найбільш відомою археологічною культурою (комплексом археологічних пам’яток одного типу) епохи енеоліту на території сучасної України є трипільська культура. Її назва походить від селища Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В. В. Хвойка у 1893 р. виявив перше поселення цієї культури. Прабатьківщиною носіїв трипільської культури були Нижнє Подунав’я та Балкани, але через відсутність пам’яток писемності та даних про їхню мову неможливо точно з’ясувати етнічне походження трипільців. Хоча можна сказати, що вони були представниками середземноморської раси (південного варіанта європеоїдної раси). В IV – першій половині III тисячоліття до н.е. ареал (територія розповсюдження археологічних пам’яток) цієї землеробсько-скотарської культури охоплював не тільки землі сучасних Румунії та Молдови, але ще й Лісостепове Дніпровське Правобережжя й Подністров’я. На пізньому етапі існування трипільська культура поширилася на Волинь і Степове Причорномор’я.
Реконструкція СКАЧАТЬ