Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ почало страшно блискати і гриміти, як би тяжкими гарматами бити. Страшні хмари спустилися аж до землі, але такі чорні, як вуглик. Кум почав звиватися коло сіна, а напарника з дому не є та й не є. Вже й почало лляти як із відра. Розсердився той кум, що коло сіна був, узяв зі злості ніж у руку й кинув високо в небо, у ті хмари чорні, – бо нащо дощ пускають на сіно.

      Той ніж полетів високо-високо і назад на землю не впав.

      Кум сіно згрібав, хапав од дощу, але було вже пізно. Більше як половина сіна зосталася незібраною, – дуже змокло.

      Кум собі дав спокій і пішов додому, дуже лаючи. А той другий кум так і не показувався того дня.

      Як пройшла ніч, знову обидва кумове пішли сушити сіно. І той кум, що був зістався коло сіна, видить, що в його кума голова перев’язана. Але той про се нічого не каже. Не говорить він і про те, чому не вернувся учора, коли йшов дощ. А потому він все ж сказав, сказав, бо кум не давав спокою, визвідувався його. Але сказав він неправду:

      – Я не міг прийти, бо мене віл побив рогами по голові, мало не вбив.

      Мало-помалу ті два кумове, що були старі добрі цімборове, помирилися та й сушать собі сіно далі. Та сіли вони на обід їсти і мало спочити. Їли солонину з хлібом і водою запивали. Видить той кум, коло котрого сіно змокло, що в його кума у руках ніж, який він кинув був у дощові хмари. Се його дуже насторожило і перестрашило. Потому він не стримався і зазвідав у кума:

      – Відкіль у тебе той ніж?

      Кум не знав, що й казати на се своєму кумові.

      Так перший кум і дізнався, хто є причиною тому, що змокло його сіно. Більше він не хотів зі своїм кумом цімборитися. Не хотів його і за кума визнавати.

      Але кажуть, що той другий кум ні в чому не був винен. Він мусив так робити – літати в хмарах і пускати дощ на землю, – бо він був чорнокнижником.

      Дводушник

      Колись жив на світі чоловік із двома серцями.

      Одного літнього дня він з дружиною працював біля сіна. Жінка на копиці притоптує, а він подає вилами сіно на копицю. Копицю вже кінчали, він каже до жінки:

      – Ти почекай на копиці, а я піду водиці поп’ю.

      Пішов чоловік, а замість нього з чагарника вибігає вовк і просто біжить до копиці.

      Жінка щосили почала гукати до чоловіка:

      – Михайле, швидше ходи сюди, вовк!

      А тим часом вовк прийшов до копиці та почав дряпатися до жінки. Досягає її зубами, а вона звідти його вилами по голові.

      – Гей, чоловіче, де ти подівся? Не дай мене звірові з’їсти… – гукає на весь голос. – Гей, люди, рятуйте мене…

      Люди як почули крик жінки, збіглися, а вовк втік у кущі.

      Незабаром і її чоловік вернувся.

      – Де ти був, чоловіче? – сердито кричала жона. – Вовк мене мало не з’їв, тільки мого щастя, що сусіди збіглися.

      – Дай мені спокій… Голова в мене щось дуже розболілася, – відповів чоловік.

      Він докінчив копицю і сів відпочивати.

      Жінка приглянулася йому до обличчя й злякалася:

      – А чому твоє лице все в синяках?

      – Не знаю.

      Вона СКАЧАТЬ