Живий звук. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ при бажанні можна оформити зберігання. Боброва викликали, провели з ним певну роботу. Що поробиш: не торгує мужик, зберігає з метою споживати… Коротше, був він у полі нашого зору, тільки, – Грузин націлив у стелю вказівного пальця на вільній лівій руці, – два роки тому. Останнім часом у нас про нього навіть забули.

      – Що так?

      – Зав'язав чоловік. Він і до того два рази лікувався, тільки на цей раз серйозно. За кордоном у клініці лежав, престижній та дорогій. Повернувся, як огірочок. Чистісінький. Схуднув, правда, сивина з'явилася, а йому лише тридцять шість тоді було… Але зізнавався: будь-який зрив тепер може його вбити. Якщо вчасно не рятувати, за тиждень-два ласти склеїти можна.

      Я пригадав, як Бобров учора – добу тому, між іншим! – відлучився до сортиру під супровід цікавих очей. Скільки днів, як він зірвався? Два, три, тиждень? Та головне – чому зірвався? Криміналу в його вчинках дійсно не знайдеш, але…

      – Які висновки?

      – Дивлячись, із ким я зараз випиваю. З другом чи кримінальним репортером.

      – Я вже не кримінальний репортер, і ти це знаєш.

      – Нехай. Ти ж журналіст?

      – А ти – мент. Цілий майор. Нащадок грузинських князів, – для чогось ляпнув я.

      – Ось я і хочу зрозуміти, чи можна тобі щось говорити. Як майор міліції я не маю на це права.

      – На що не маєш права?

      – Помовч. Як нащадок грузинських князів, а значить – людина честі, я не можу приховати відому мені інформацію від друга. Але я не знаю, чи можу я покластися на друга, який працює в газеті і якому платять за виробництво сенсацій.

      – Мені вже цікаво, Хмаро.

      – Інформація для преси: Микола Бобров помер від передозування наркотиків. Раніше він серйозно лікувався, тримався більше двох років. Тепер у нього стався рецидив. Причиною могли стати невдачі на професійній ниві.

      – Які невдачі?

      – Поняття не маю. Тут уже компетенція міліції закінчується. Ну як, приймається версія?

      – Що значить – версія? – обережно запитав я, відчуваючи нутром – зараз почую щось важливе. – Хіба це не факт?

      – Хочеш фактів? Будь ласка, – Хмара випив і тепер навіть нічим не загриз. – Факт номер один. На скроні Боброва – свіжий синець. Він міг упасти і об щось хряпнутися, бо в такому стані, сам розумієш, ноги не завжди тримають. Усе б нічого, але є факт номер два: в його квартирі немає жодних відбитків пальців, крім твоїх. Навіть на шприці та срібній ложці. І факт номер три: кокаїн, знайдений у нього в хаті, – з нової великої партії, що виринула в Києві акурат тиждень тому. Як ми про це дізналися – думаю, пояснювати не треба. Виявляти такі речі – наша робота. Але наркозалежний, який більше двох років не спілкувався з постійними дилерами, не міг отримати товар із цієї партії випадково.

      Він замовк і закурив.

      А я випив свій коньяк одним махом. Почуте треба було переварити.

      6. Історія Попелюшки

      Гість СКАЧАТЬ