Марадона. Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

      Глибока ніч стояла над нами,

      і зорі світили нам із піднебесся.

      І ось саме цієї глибокої ночі

      ми вибирались із бундесу.

      І коли така ніч і нікого навколо,

      і по радіо всі говорять лише польською мовою,

      на крайняк – німецькою,

      завжди згадуєш усіх рідних і близьких.

      Ось і я згадував собі, згадував, і не міг згадати.

      Як же так, думав, все життя – як оце

      польське радіо: жодної тобі поваги до православних,

      демократія, думав я, їбав я таку демократію.

      Що приховувала ця ніч? З чого все почалось?

      Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою,

      нормальний курс, гарантія на півроку

      з правом продовження.

      І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,

      готель, в якому вона працювала,

      і я шепотів їй: Натаха, твоє серце зараз у моїх руках,

      я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче,

      і вона сміялась, відводячи очі: придурок, ну це ж не серце,

      це силікон, відпусти його, це зовсім не серце, серце у мене тверде і холодне,

      таке, як хокейні шайби.

      І ось ми разом вибирались із бундесу, з її документами і моїми боргами,

      наче Марія і Йосип на двох віслюках,

      купуючи на заправках лише найнеобхідніше —

      консерви і презервативи.

      Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,

      і радіо глухло від утоми, я почав засинати,

      підіймаючись у піднебесся.

      І тоді на трасі з’явився мотель.

      Вона його помітила першою.

      Першою вона до нього і увійшла.

      Натаха, просив я її, тільки не радіо, лише

      пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону,

      вимкни на хуй це радіо «Марія», що ти хочеш почути?

      Які новини можуть бути у католиків?

      В них немає новин з часу останнього хрестового походу.

      Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістаючи

      свої пилки і ножиці,

      дай йому відпочити.

      За СКАЧАТЬ