Філософські етюди. Оноре де Бальзак

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Боже! – вигукнув молодий художник. – Та я ніколи не зважуся їй сказати…

      – У тебе таємниця? – спитала Жілетта. – Ану кажи, я хочу її знати.

      Пуссен мовчав, заглиблений у свої роздуми.

      – Ну кажи ж бо!

      – Жілетто, серденько моє любе!

      – О, тобі чогось треба від мене…

      – Так.

      – Якщо ти хочеш, щоб я знову позувала тобі, як того разу, – сказала вона, надувши губки, – я нізащо не погоджуся, бо в ці хвилини твої очі нічого мені не говорять. Ти зовсім про мене не думаєш, хоч і дивишся на мене.

      – Тобі було б приємніше, якби мені позувала інша жінка?

      – Можливо, – відповіла Жілетта. – Хай тільки вона буде геть потворна.

      – Ну, а якщо задля моєї майбутньої слави, – провадив Пуссен серйозним голосом, – задля того, щоб допомогти мені стати великим художником, я попросив би тебе позувати комусь іншому?

      – Ти мене випробовуєш, – сказала вона. – Ти ж добре знаєш, що на це я ніколи не погоджуся.

      Пуссен низько похилив голову, як людина, пригнічена тяжким горем або приголомшена несподіваною радістю.

      – Я казала тобі, Ніколя, і ще раз скажу, – мовила дівчина, смикаючи Пуссена за рукав його зношеної куртки, – я ладна заради тебе віддати життя, але я ніколи не обіцяла тобі, поки я жива, відмовитися від свого кохання.

      – Відмовитися від кохання? – скрикнув Пуссен.

      – Якщо в такому вигляді я покажуся іншому, ти мене розлюбиш. Та й сама я вважатиму, що негідна тебе. Скорятися твоїм забаганкам – це так просто і так природно! Твою волю, коханий, я виконую з гордістю і радістю – навіть якщо мені не хочеться. Але робити це для іншого! Яка бридота!

      – Прости мене, моя Жілетто, – сказав художник, упавши перед нею навколішки. – Атож, краще я збережу твоє кохання, ніж досягну слави. Для мене ти дорожча, аніж багатство й почесті. Викинь же мої пензлі, спали ескізи. Я помилявся. Моє покликання – кохати тебе. Я вже не художник, я просто закоханий. Хай усе воно згине – і мистецтво, і його таємниці!

      Жілетта милувалася коханим – щаслива, зачарована. Вона почувала себе царицею, бачачи, як заради неї він зрікається мистецтва і кидає його їй до ніг.

      – Але цей художник – зовсім старий дід, – знову заговорив Пуссен. – Він бачитиме в тобі лише прекрасну форму. Твоя краса бездоганна!

      – Чого не зробиш заради кохання! – вигукнула Жілетта, уже готова поступитися своєю сором’язливістю, щоб винагородити коханого за всі жертви, які він їй приніс. – Але тоді я загину, – провадила Жілетта. – О, загинути ради тебе! Хіба це не чудово? Але ти покинеш мене. О, яка все-таки погана думка прийшла тобі в голову!

      – Справді мені спало таке на думку, а я ж кохаю тебе, – мовив він з деяким каяттям у голосі. – Виходить, я негідник.

      – Може, порадитися з дядечком Ардуеном? – запитала Жілетта.

      – О СКАЧАТЬ