Філософські етюди. Оноре де Бальзак

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ коли ця могутня музика любові й подяки піднеслася до престолу, Дон Жуан, надто чемний, щоб не подякувати за увагу, надто розумний, щоб не відчути, як із нього глумляться, вибухнув у відповідь моторошним реготом і з нахабною безцеремонністю перевернувся на бік у своїй пишній раці. Бо диявол уселив йому острах, що його хочуть видати за звичайнісіньку людину, за одного із святих угодників, за якого-небудь Боніфація або Панталеоне, і, щоб порушити божественну мелодію любові, він моторошно завив, і до того виття приєдналася тисяча голосів із пекла.

      Земля благословляла, небо проклинало.

      Церква здригнулася на своєму стародавньому підмурку.

      – Te Deum laudamus! – волав натовп богомольців.

      – Котіться ви до чортів, тварюки! Усе вам Бог та Бог! Паскудне ви поріддя, тупе бидло, йолопи безмозкі разом із вашим немічним стариганом Богом!

      І з горла у святого вихопився цілий потік лайки – так вивергається з кратера розжарена лава, коли вибухає Везувій.

      – Deus Sabaoth!.. Sabaoth![8] – вигукнули християни.

      – Ви ображаєте велич пекла! – відповів Дон Жуан, заскреготівши зубами.

      І його жива рука піднялась над ракою, пригрозивши богомольцям жестом, у якому був розпач і глум.

      – Святий нас благословляє! – сказали старі жінки, діти та юні наречені – тобто люди найлегковірніші.

      Отак ми часто помиляємося, коли поклоняємось кому-небудь. Людина видатна глузує з тих, хто її вихваляє, а іноді вихваляє тих, з кого вона в душі глузує.

      – Sancte Iohannes, ora pro nobis[9], – заспівав абат, простершись ницьма перед престолом.

      – Дурень, – пролунало йому у відповідь.

      – Що там відбувається? – вигукнув помічник пріора, помітивши в раці якесь вовтузіння.

      – Святий біснується, – відповів абат.

      І тут жива голова одним посмиком відірвалася від мертвого тіла й упала на жовту лисину простертого ницьма священнослужителя.

      – Згадай про донью Ельвіру! – крикнула голова і вгородила зуби в абатову голову.

      Абат жахливо зойкнув, урвавши церемонію. Збіглися священики й оточили свого пріора.

      – Ну що, бовдуре, існує Бог чи не існує? – пролунав голос у ту саму хвилину, коли абат, укушений у мозок, випускав дух.

      Париж, жовтень 1830 р.

      Ісус Христос у Фландрії

      Марселіні Деборд-Вальмор[10]

      Вам, дочці Фландрії, одній з тих, хто творить її нинішню славу, присвячується ця наївна фламандська легенда.

Де Бальзак

      У незапам’ятні часи історії Брабанту людей з острова Кадзант[11] до узбережжя Фландрії перевозили човном, який щодня ходив через протоку. Мідельбург – столиця острова, згодом уславлена в анналах протестантизму, – мав у ту давнину не більше як СКАЧАТЬ