Давнє й нове. Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Не мав багач що ліпшого робити,

      Приобіцяв цареві дань платити.

      Коли багатство в багача пропало,

      Цареві все віддай — і того мало.

      Обіцянка пожерла всю мамону,

      В ярмо запрягшися, тягни до скону.

      Хто славу світу осягнув

      Аж по найдальші межі,

      Не раз бува подібний він

      До наглої пожежі.

      З сухих дерев розпалена,

      Вона високо буха,

      Та швидко попелом сіда;

      Так слава наглая з’їда

      Не тільки тіло, але й духа.

      Так говорить стародавня повість:

      Жив раз чоловік богобоязний,

      І той сина мав одним одного.

      Випав голод лютий у тім краї,

      І збіднів той муж богобоязний.

      І сказав до свого сина: «Сину,

      Бачиш, як збідніли ми страшенно

      І не маємо з-за чого жити.

      Хочеш, я продам тебе в неволю,

      Будеш ти живий, і ми за тебе

      Візьмемо для себе на прожиток».

      Син сказав: «Роби як хочеш, тату».

      От і взяв отець свойого сина

      І повів до одного вельможі,

      Взяв ціну за нього по угоді

      І сказав до нього на прощання: