Великі проводи. Пантелеймон Куліш

Чтение книги онлайн.

      Кличе пишний князь Ярема

      Поперед себе Голку, —

      Молодого отамана

      Панцерного полку.

      «Пане Голко! ти вірністю

      Своє ім’я вславив:

      Тим я тебе серед шляхти

      Високо поставив.

      Хоч родився ти від козака,

      Та шляхетну душу

      В твоїх речах і учинках

      Шанувати мушу;

      Бо не дурно ти зо мною

      З'їздив чужі краї:

      Розумнішої людини

      Над тебе не маю.

      Вірний Голко! тепер тая

      Година настала,

      Щоб твоя душа шляхетна

      Сонцем засіяла.

      Занедужав Рарожинський,

      Поховавши сина,

      А тим часом закипає

      Бунтом Україна.

      Гадячане перші встануть:

      Завзятії люде!

      Як не впиним того хлопства,

      То щось лихе буде!

      Оце ж мушу сусідові

      Допомогу дати

      І тебе послать у Гадяч

      Рейментарювати.

      Честь велика! Уся шляхта

      Завидує збоку.

      А за вірність дамо тобі

      Награду високу:

      Дамо тобі крулевщизну

      У Липовім Броді,

      І будеш ти, з ласки сейму,

      Шляхтич на загроді».

      Уклонився пан отаман,

      Засіяли очі:

      «Я більшої, ясний князю,

      Милості не хочу.

      Аби мені панам своїм

      Добре догодити

      І від них ласкаве слово

      Собі заслужити».

      Чого ж се ти, Голко,

      Чого ж се ти, друже,

      Одійшов од князя

      Та й зажуривсь дуже?

      Чи ти зажурився,

      Чи ти загадався, —

      Хто ж би то по тобі

      Дорозумовався?

      Глибокий колодязь, —

      Тільки дно блищиться:

      Твоя думка глибше

      У серці таїться.

      Глибокий колодязь,

      Води не достати:

      Тебе не збагнув би

      Ні батько, ні мати.

      Глибокий колодязь,

      Не сягне ключина:

      Тебе не збагнула б

      І вірна дружина.

      З панами ти виріс,

      Панам сподобався

      І рідного батька

      Змалку відцурався.

      Панським тебе мати

      Личком СКАЧАТЬ