Лісова пісня. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Мавка.

      Хлопчик.

      Лісовик.

      Лукаш.

      Куць.

      Діти Килинині

      Злидні.

      (без мови).

      Мати Лукашева.

      Доля.

      Килина.

      Перелесник.

      Пролог

      Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що отот має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. Кинувшися з потока в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає.

      «Той, що греблі рве»

      (Хвилює воду ще більше, поринає і виринає, мов шукаючи щось у воді.)

      Потерчата (двоє маленьких, бліденьких діток у біленьких сорочечках виринають з-поміж латаття)

      Перше

      Друге

      Перше

      Друге

      Перше

      «Той, що греблі рве»

      (Бурно мутить воду.)

      Потерчата

      (Чіпляються йому за руки, благаючи.)