Маруся Богуславка. Пантелеймон Куліш

Чтение книги онлайн.

      «Не схотів, – мовляють, – з панством

                 Вийти на Цоцору,

      А метнувся на купецтво

                 Проти договору.

      І Аллах, защитник правди,

                 Покарав невірних:

      Оддав їх нові осади

                 В руки правовірних.

      І Аллах, гонитель зради,

                 Подав з неба голос:

      Попалив огнем осади

                 Ще й на нивах колос.

      І Аллах, помститель кривди,

                 Простер з неба руку,

      І пійшли гуртом єхиди

                 У ясирну муку.

      Через лютих людоморів

                 І благих карає:

      На Цонорі, мов на морі,

                 Хляби одверзає.

      Позирнувши в ті безодні,

                 Сліпнуть ваші очі,

      Обіймає і хоробрих

                 Пополох жіночий.

      І Зулуш, кому в лицарстві

                 Рівного немає,

      Головою наше царство,

                 Порту прославляє».