Салдацький патрет. Григорій Квітка-Основ'яненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ або задивись, то й не доллє повної міри, та мерщій і всипа у твою посудину, і вже хоч спор, хоч лайся, а він тебе випровадить геть. Коли ж тут хочеш випити, то буцімто й добрий: за гривню зачерпне із діжки таки повнісіньку; тут станеш уси розгладжувати та втираєшся, та поцмокаєш хорошенько і збираєшся, як то гарненько натощака вип’єш, та тільки що руку підняв, і ще до рота не доніс, як, урагова його мати зна, де те москальча у гаспида озьметься, таки неначе як той, що… дух свят при нашій хаті!… Підбіжить, підтовкне – плюсь! – більша половина чарки назад у діжку! Лихо та й годі! П’єш мерщій, бо розливальщик ще стане і чарку віднімати. Випив… так що ж бо? Як там кажуть: по бороді потекло, а у рот не попало; а вже й не кажи, що по животу пішло: нічого було гаразд і проковтнуть. Оттака-то їх московська віра, щоб зо всякого зідрати; так куди їм і спати довго? Та таки тут спить, а тут дума: як би то і де б то поживитись.

      Так от, як засвітили у кабаці, то й вислали надвір підтовкачку, чи не вздрить кого на вулиці, щоб заманити у кабак. Вибігло чортя і озирається… Подивітесь на нього: на що то воно похоже? Що б то йому голову гарненько під чубчик підстригти, як і в людей? а то патлатий-патлатий! Спереду аж у вічі йому волосся лізе, уха закриває, по потилиці шльопається; аж, сердека, усе знай головою потряхує, щоб тії патли не мотались. І сорочка на ньому – не як у людей; замість білої, як закон повеліва, вона в нього або червона, або синя, та без коміра, а з гапликом, та на плечі і защібне; так що хто зроду уперше москаля побаче, то й не вгада, що то воно і є.

      От такий-то став біля кабацьких дверей, поглядав, поглядав – і вздрів, що стоїть салдат на калавурі з оружжом, та й став гукати на нього: «Служба! – каже, – пайди-ка сюди! Стань тутечки-здеся, штоб подчас буде драка, так не дай нас ув абеду; а порція ад нас буде». Стоїть салдат, не ворушиться! Москальча крикнуло удруге, кричить і утретє – салдат ні з місця! Далі москальча злякалося, щоб він не розсердивсь та не дав би йому щипки, покинув його та мерщій у кабак, та й зачинивсь. Кузьма Трохимович чує сеє все, усміхнувсь, моргнув усом та й подумав собі: «Побачимо, що то дальш буде; ще невелика штука москаля одурить!»

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAMCAgMCAgMDAwMEAwMEBQgFBQQEBQoHBwYIDAoMDAsK CwsNDhIQDQ4RDgsLEBYQERMUFRUVDA8XGBYUGBIUFRT/2wBDAQMEBAUEBQkFBQkUDQsNFBQUFBQU FBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBT/wAARCAMeAjoDAREA AhEBAxEB/8QAHQAAAwACAwEBAAAAAAAAAAAAAAECAwYEBQcICf/EAGUQAAECBAQEAwUFAwcFCBAA DwECEQADITEEBRJBBiJRYQdxgQgTMpGhQrHB0fAUUuEJFRYYI2LxFzNjcoIkJjQ2c3R1tCU4Q0RT VFZkg5KTorKzxNOUlcMnN0ZVV4SjNUV2wtL/xAAbAQEBAQEBAQEBAAAAAAAAAAAAAQIDBAUGB//E ADgRAQACAQMCAggFBAIDAQADAAABEQIDEjEEIUFRExQiMlJhkaEFFVNxsTRCgcEz8CPR4fE1Q2L/ 2gAMAwEAAhEDEQA/APrqxNHfrH2H8nFWf6PAICrPpEAKVy2c7OYAYOA1fugG5cglheAx6i/xfLeA CQWoD26QAbAk+VIA+0WZ3qesAxW59YBWDJBYWPWACNJ1XP1gJmKS4uO4gsE+qx1QU3fS1N4MkRzl qEWrBSJbuTAMHSYHJb6g46AQPkRUAKFhBQq7khj0gWTanAqPugnJM5BDjvBozpFRtADaU+nzgllq YAF3NYKjXzAsRAFXDvW1YAq7moG7QDuAX8wIALdW7PeAnUyqN5QCFLsR1EAgTpc0ekA0uSwLbwAv lPndoAvsYCSKu1e0AiSQWDE/WAT6QA1REFEEgkmt6iKhE3pWCoZnazM0QDkfexhIQAIDFiBcxKDU KevRyYCSb0LdbRGuCcEAmDJ6raiwJcQIgF62cVvAmUu9QKkO0FglKLAfCBVxeCirGjnzrAJRAFLW a7QBQdhWpt6QCXSxAUagGCp67dTBD1EKY/LrADmhLP1NYCSS2xrSjOYKlIVqAO+8FBYD96t4MgVU /eACSoGjvXrBaCgN9tzBeEkgFza5ggUplJCgGggJMvc2fzgqFKKwpns7QXg1BkkknVZ4JYEwj7Zg ttmCqEEGnaNuAfyPrAA5qCp+kAidhfaAWtiN+8AiBcue5gE+qxreAYOkAUc/SAn1GmzQFDetTAJ3 pUwBY7lukBKjXS7abkwA3QgQCA СКАЧАТЬ