Чумацький шлях (збірник). Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

      У Катрі на очах заблищали сльози, плечі опустилися, важка зажура охмурила її чоло.

      Тут грюкнули дверцята – і на порозі виросла кремезна чоловіча постать. У сивій смушевій шапці, добротному кожусі, підперезаному барвистим шерстяним поясом, у нових чоботях перед ними з’явився сам господар Семен Хуржик. Він, видно, не сподівався побачити у комірчині свого наймита незнайому дівчину, а тому раптово зупинився і втупився в неї пильним поглядом.

      – Ти хто?

      Катря підхопилася і, розгубившись, мовчала. Вона вже здогадалася, що перед нею сам господар. Їй на виручку поспішив Івась.

      – Це Катря, мосьпане… З Мацьківець… Вона почула, що ви шукаєте наймичку, і прийшла…

      Суворе Хуржикове обличчя трохи розпогодилося. Було воно голене, темне, мовби з нього ще не зійшла літня засмага. Над лобом, що брижився двома крупними поперечними зморшками, з-під шапки вибивалося густе чорне волосся, під гачкуватим носом – такі ж густі чорні вуса. Брови теж чорні і зламані. В молодості він, видно, був далеко не поганий парубок, тепер же літа додали його обличчю твердості й суворості, від чого у дівчини затремтіло серце.

      – Отже, ти хочеш служити наймичкою? – він повів похмурим поглядом по її постаті, мовби прицінювався.

      – Так, пане.

      – Скільки ж тобі років?

      – Вісімнадцять.

      – Гм, заміж пора, а ти – в найми…

      – Безземельних ніхто не сватає, а голод змушує не тільки в найми йти, а й руку простягати біля паперті…

      Хуржик помовчав, поплямкав губами.

      – І що ж ти вмієш?

      – Усе, що накажете, пане.

      – Їсти варити, прати, в хаті прибирати, корів доїти, свиней та птицю годувати… Зумієш?

      – Зумію, паночку, – зраділа Катря, відчувши в цих Хуржикових словах натяк на згоду взяти її в найми. – Безперечно, зумію.

      – І все, що господиня скаже… Бо слабує вона…

      – Усе робитиму, паночку.

      – Гм, – Хуржик задумався. – А яку ж ти платню хочеш?

      – Яку дасте, паночку… Тільки не відмовтесь найняти мене, бо мати пухне з голоду – вже другий день у неї й рісочки не було в роті… Та й сестричка Настуся голодує…

      Катря благально дивилася на суворого чоловіка, від волі якого залежало так багато – життя матері, сестри та її власне життя.

      – І все ж таки – яку платню хочеш?

      – Як у всіх, паночку. Більше не хочу. Тільки сьогодні пошліть у Мацьківці хоч пуд борошна, щоб матінка мала щось на вечерю. В рахунок майбутньої плати… А я відроблю…

      Хуржик розгладив вуса, ще раз оглянув дівчину з ніг до голови. Довго мовчав, нічим не проявляючи своїх думок та почуттів. Потім хмикнув:

      – Гм… Ти мені подобаєшся… Але ходімо до господині – хай вона з тобою побалакає. Якщо і їй сподобаєшся, то служитимеш… А я ще сьогодні відправлю твоїй матері і борошна, і пшона, і солонини та олії. Тільки підпишеш бомагу за це…

      Катря СКАЧАТЬ