Фатальна помилка. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дорога лишалася порожньою. Одразу ж уява намалювала перед її очима жахливу картину: міські ворота, шибениця, вітер розгойдує удавку… Порив вітру дмухнув так раптово, що ледь не зірвав з неї плаща. Біля самої землі закрутився вихор, завиваючи у пучечки полин. Важка хмара попливла над головою, не віщуючи нічого доброго. Довколишній світ занурився у майже непроглядну пітьму. Потім важку хмару розкололи вогненні тріщини. Марина кинулася до схожого на зруб храму.

      Раптом зовсім неподалік (принаймні так їй здалося) у землю вдарила люта блискавка, оглушливо загуркотів грім. Марина ж з розбігу вдарилася боком у двері, щосили закалатала у них і перелякано заволала:

      – Відкрийте!!! Впустіть мене!!!

      – Зараз впущу, молодице, – пролунав позаду гучний бас.

      Від несподіванки Марина голосно зойкнула.

      – Не бійся мене, красуне. Я не ведмідь, я всього лише тутешній піп, – пробасив священик, копирсаючись у складках довгої ряси. Був він гладкий, широкоплечий і високий на зріст. Довге поплутане волосся й кошлата борода робили його схожим на страшну тварину, проте жодних зовнішніх ознак агресії він не виявляв, тому Марина поступово заспокоїлася.

      Нарешті піп відшукав ключ і відімкнув двері, однак, попри очікування, Марину всередину не впустив, залишившись разом із нею на порозі. Тут сяйнула сліпуча блискавка, й жінка з переляку заголосила:

      – Падре, благословіть мене!

      – То ти, добра жінко, дотримуєшся латинської віри[4], як я подивлюся?

      – Пустіть мене усередину, святий отче, адже мій син вашої – грецької віри!!! Присягаюся!..

      Знов із небес вдарила блискавка. Раптово піддавшись незрозумілій паніці й не знаючи, якими ще словами можна переконати попа, Марина відіпхнула його й забігла до храму.

      – Е-е-е, стривай, так не можна! – пробасив піп, пішовши за нею.

      – Святий отче…

      – Євлампій. Називай мене отцем Євлампієм.

      – Отче Євлампію, прошу вас, благаю: врятуйте мене й мого синочка від стрільців! – у голосі жінки забриніли сльози. – За нами женуться!!! Нас упіймають і вб’ють, неодмінно вб’ють!!! Врятуйте, отче!..

      – Ти просиш про неможливе, – при згадці про стрільців священик мимоволі здригнувся. – Та й куди ж я вас двох сховаю?!

      – Отче Євлампію…

      – У мене самого дружина та ще й п’ятеро дітей!..

      – Але ж отче Євлампію!..

      – Як же я можу владі суперечити?! – священик перейшов на свистячий шепіт, хоча сторонніх у храмі не було.

      – Я вам заплачу! – відчайдушно скрикнула неборачка.

      – Тихо!.. Не можу, однаково не можу…

      – Та хоч би синочка мого до себе візьміть! Він же віри грецької…

      Священик недовірливо глянув на загорнене в козячу шкуру маля. Було очевидно, що він вагається. Не давши отцеві Євлампію отямитися, жінка дістала з-під плаща гаманець і гарячково зашепотіла:

      – Отут гроші СКАЧАТЬ