Контрольний укол. Іван Дубінін

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ оговтався головний лікар. Він вимовив поволі, але цілком упевнено, більше звертаючись до Віктора Тихоновича:

      – Гадаю, тепер нам весело буде працювати.

      – Без жодних сумнівів, – похмуро підтвердив завідувач.

      Як не дивно, я теж кивнув головою на знак згоди.

      Потім ми вирушили до ординаторської знайомитися з колегами.

      – Це вже без мене, – якось напружено промовив нам головний… постраждалий і поспіхом чкурнув у своїх численних невідкладних справах.

      В ординаторській – загалом невеликій кімнатці – якимсь дивом розмістилися диван, три столи (за двома з них зараз сиділи терапевти), гардероб і книжкова шафа, в якій зберігалася медична документація. На стіні висів негатоскоп для перегляду рентгенівських знімків. У кутку біля дверей була раковина.

      За столом біля вікна, якраз напроти дверей, закинувши ногу на ногу, з сигаретою в недбало відкинутій руці сиділа худорлява жінка-лікар. Вона була в приталеному витонченому халатику явно не лікарняного походження. Фарбоване темно-руде волосся, підібране догори, і заспане набрякле обличчя видавали не першу молодість лікарки.

      За іншим столом, одному з двох біля стіни зліва, сидів молодий чоловік років тридцяти з приємною посмішкою на обличчі. Темне волосся акуратно зачесане назад. Під халатом – біла сорочка з чорною краваткою.

      Наша поява перервала їхню бесіду.

      – Доброго ранку, – сказав Віктор Тихонович. І ми утрьох, в один голос, побажали йому того ж. – Дозвольте представити вам нашого нового співробітника Василя Васильовича… е-е-е… – завідувач зробив невеличку паузу, мигцем глянувши на мої руки, і відступив на безпечну відстань. – Він з нами працюватиме. А це – Надія Миколаївна Риндіна й Ігор Петрович Вербовий.

      Я кивнув головою, в думках дякуючи лікарю за те, що він не подав мені руки (ми розташовувались все-таки далекувато один від одного). Не вистачало мені погрому ще й в ординаторській.

      Віктор Тихонович вирішив, що з офіційною частиною покінчено, і відразу перейшов до повсякденних справ.

      – Надіє Миколаївно, як пройшло чергування?

      – Хвора з палати № 12а померла.

      – Що, знову?

      – Ні, вона перший раз померла.

      – Я кажу, знову палата № 12а? З яким діагнозом лежала померла?

      – Гіпертонічна хвороба другої стадії. Стан погіршився, її перевели в палату № 12а, я Вам доповідала. А сьогодні вночі був гіпертонічний криз. Врятувати не вдалося.

      – Документи оформили?

      – Так, все як годиться.

      – На розтин направили?

      – Хвора похилого віку, хронічна, родичі просять не розтинати. Думаю, головний підпише.

      – Що ще?

      – А так все нормально. Поступило троє хворих.

      – Добре, готуйтеся до обходу.

СКАЧАТЬ