Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тренера збірної і повернеться на нього ненадовго лише після розпаду федеративної Югославії у 1999-му.

      Матч у Белграді запам’ятався глухими оборонними редутами радянської збірної та плювками Бошкова, мовляв, «самі не грають і нам не дають». Дійсно, незважаючи на постійні експерименти зі складом, тренерам радянської команди ніяк не вдавалося підвищити її результативність. Не допомогли і залучені напередодні чвертьфіналу московський динамівець Анатолій Байдачний та Едуард Козинкевич з львівських «Карпат». Та й де їм було проявити себе, якщо 80 % часу гра йшла на половині збірної СРСР, де п’ятеро захисників і воротар Рудаков відбивалися від атак Джаїча і компанії! Після безгольової нічиєї Рудаков не витримав і сказав: «Такі матчі – одна мука».

      Відмучившись в гостях, вдома збірна СРСР показала зовсім іншу гру. Сприяв цьому й огидний командний стан югославів, які вийшли на матч приреченими і без віри в перемогу. Весь перший тайм пройшов в атаках господарів, які бадьоро тринькали моменти, і відчайдушних дискусіях між захисниками і півзахисниками гостей, які так і не могли з’ясувати, хто ж куди дивився, і чий підопічний виявився проти порожніх воріт. Хіба що центральний захисник Мірко Павлович «рубався за всіх», але і він був безсилий, коли після перерви киянин Колотов дальнім ударом обвів воротаря і відкрив рахунок. Після цього югослави знітилися, а розкуті радянські футболісти забили ще два м’ячі. Відзначилися нападник «Нефтчі» Банішевський та львів’янин Козинкевич.

      Варто відзначити, що таким чином збірна СРСР завоювала путівку на фінальний турнір ЄВРО вчетверте поспіль з чотирьох розіграшів – вищий результат на той час серед всіх європейських збірних.

      Справжньою сагою називали футбольні фахівці протистояння збірних Угорщини та Румунії. 240 хвилин безкомпромісної боротьби, в якій віддати перевагу більш титулованим угорцям було складно – в першому матчі вдома вони могли і програти, будь точніше з останнім ударом Ангел Іорданеску за шість хвилин до фінального свистка. А ось в Румунії угорці надто вже рано повірили у свою перемогу – весь матч ведучи в рахунку і не реалізувавши пенальті на останній хвилині першого тайму (Кочиш не зміг переграти воротаря), гості не втримали Нягу, який подарував третій додатковий матч перегравання за 9 хвилин до фінального свистка.

      Але й на цьому інтрига не закінчилася – у третьому матчі в Белграді команди обмінялися голами в середині першого тайму (відзначилися Кочиш і все той же Нягу), після чого сконцентрувалися на оборонних діях. Розв’язка наступила на передостанній хвилині гри – після стандарту у штовханині в штрафній румун Іштван Секе пробив повз воротаря і таки вивів Угорщину до півфіналу.

      В останній чвертьфінальній парі спрацювало давнє футбольне правило, що міцно увійшло в слов’янський фольклор у вигляді приказки «не кажи «ГОП!», поки не перескочиш!». Річ у тім, що ветеран тренерського цеху збірної Італії Феруччо Валькареджі, дізнавшись СКАЧАТЬ