Цифрова фортеця. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ погляд в обличчя керівника шифрувального відділу. А потім пояснив:

      – Для того, щоб забрати другий пароль.

      – Який це другий пароль?

      – Той, що був у Танкадо.

      Сюзанна розгубилася.

      – Про що ви кажете?

      Стретмор тяжко зітхнув.

      – Цілком очевидно, що Танкадо на час смерті мав при собі копію пароля. І я не хотів би, щоб той пароль безконтрольно валявся собі в севільському морзі.

      – І тому ви послали Девіда Бекера? – Сюзанна була більш ніж шокована. Усе довкола втратило свій сенс. – Але ж Девід не працює на вас!

      Стретмор отетеріло витріщився на неї. Ніхто не дозволяв собі так розмовляти із заступником директора АНБ.

      – Сюзанно, – почав він, стримуючи роздратування, – у тім то й річ. Мені треба було…

      Та тигриця скипіла гнівом.

      – Під вашим началом двадцять тисяч працівників! Хто вам дав право посилати до Іспанії мого нареченого?!

      – Мені був потрібен цивільний кур’єр, людина, що не має стосунку до уряду. Якби я став діяти офіційними каналами і хтось випадково дізнався про…

      – І Девід Бекер – єдина цивільна людина, яку ви знаєте?

      – Звісно, що ні! Девід Бекер – не єдиний цивільний, якого я знаю! Але о шостій ранку, коли події розгорталися так швидко, мені треба було приймати блискавичне рішення! Девід знає іноземні мови, він розумний, я довіряю йому, і я гадав, що роблю йому послугу!

      – Послугу?! – огризнулася Сюзанна. – Послати його до Іспанії – це послуга?

      – Так, послуга! Бо я плачу йому десять тисяч доларів за один день роботи. Він забере манатки Танкадо й полетить назад додому.

      Сюзанна замовкла. Вона все зрозуміла. Справа у грошах.

      Плівка її пам’яті відмоталася на п’ять місяців назад, до того вечора, коли президент Джорджтаунського університету запропонував Девіду підвищення: посаду завідувача кафедри іноземних мов. Президент попередив тоді, що його викладацькі години скоротять, побільшає паперової роботи, а от заробітна плата істотно зросте. Сюзанні хотілося кричати: «Девіде, не роби цього! Ти будеш нещасним. Ми ж маємо купу грошей – і байдуже, хто з нас їх заробляє!» Та він бачив цю ситуацію по-своєму. Насамкінець вона підтримала його рішення прийняти пропозицію, і тієї ночі, коли вони полягали спати, Сюзанна намагалася бути радою за нього, та внутрішній голос постійно твердив їй, що то буде катастрофа. Вона мала рацію. Але щоб настільки! Такого вона й уявити не могла.

      – Ви заплатили йому десять тисяч доларів? – гнівно спитала вона. – Це брудний шахрайський трюк!

      Нарешті Стретмор не стримався.

      – Трюк? Ніякий то, у біса, не трюк! Я навіть не сказав йому про гроші! А попросив його про особисту послугу. І він погодився.

      – Звісно, що погодився! Ви ж мій бос! І заступник директора АНБ! Він не міг вам відмовити!

      – Маєте рацію, – відрізав Стретмор. – Саме тому я й звернувся до нього. Я не міг дозволити собі розкіш…

      – А директор знає, що ви СКАЧАТЬ