Цифрова фортеця. Дэн Браун

Чтение книги онлайн.

      Стретмор відповів як досвідчений наставник із добре тренованою терплячістю:

      – Згоден, Сюзанно, «Транскод» завжди знайде пароль – хоч яким би великим він не був. – Він зробив довгу паузу й додав: – За тим винятком, коли…

      Сюзанна хотіла щось сказати, але зрозуміла, що Стретмор уже приготувався кинути свою бомбу. І встигла лише подумати: «За яким винятком?»

      – За тим винятком, коли комп’ютер не здатен встановити, що код уже розшифрований.

      Жінка мало зі стільця не впала.

      – Що?!

      – За тим винятком, коли комп’ютер знаходить правильний код, але працює далі, бо не знає, що вже знайшов його. – Стретмор похнюпився й зітхнув. – На мою думку, цей алгоритм має відкритий текст із циклічним зсувом.

      Сюзанна ошелешено дивилася на шефа. Ідея функції з циклічним зсувом уперше була описана 1987 року в маловідомій праці угорського математика, такого собі Йозефа Гарне. Через те, що комп’ютери, на яких використовувався метод брутального тиску, розгадували коди методом пошуку у відкритому тексті словесних структур, що піддавалися визначенню, Гарне запропонував шифрувальний алгоритм, котрий, на додачу до власне шифрування, зсував відкритий текст на змінну часову величину. Теоретично така постійна зміна мала гарантувати, що комп’ютер-дешифратор ніколи не зможе зафіксувати визначувані структури слова, а значить – ніколи не зможе взнати, що знайшов потрібний пароль. Запропонований угорцем принцип чимось нагадував ідею колонізації Марсу: вона була цілком збагненною на інтелектуальному рівні, але наразі абсолютно нереальною на рівні практичному.

      – То де ви його надибали? – вимогливо спитала Сюзанна.

      Стретмор трохи помовчав, не поспішаючи з відповіддю.

      – Його написав один приватний програміст.

      – Що?! – Сюзанна аж підскочила у своєму кріслі. – Але ж у нашому відділі працюють найкращі програмісти у світі! І всі вони, працюючи разом, навіть близько не спромоглися написати функцію з циклічним зсувом відкритого тексту. Ви намагаєтеся переконати мене, що якийсь волоцюга примудрився створити її на своєму персональному комп’ютері?

      Стретмор стишив голос, намагаючись заспокоїти колегу:

      – Я б не називав цього типа волоцюгою.

      Та Сюзанна його не чула. І наполегливо шукала якихось інших пояснень: глюк, вірус – та будь-що завгодно, але тільки не код, який неможливо зламати.

      Стретмор кинув на неї суворий погляд.

      – Цей алгоритм написав один із найвидатніших інтелектуалів-шифрувальників усіх часів.

      Та ці слова лише посилили Сюзаннин скептицизм: найвидатніші інтелектуали-шифрувальники усіх часів працювали тут, у її відділі, і вона просто не могла б не прочути про такий алгоритм.

      – І хто ж це? – вимогливо спитала вона.

      – Думаю, ви самі зможете здогадатися, – відповів Стретмор. – Один із тих, хто не СКАЧАТЬ