Лють. Карін Слотер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ своє хазяйство, – зробив сину зауваження Майкл, і на нього накотила хвиля смутку, поки він дивився, як Тім незграбно вовтузиться з ґудзиками. Та він відігнав від себе сумні думки.

      Майкл був єдиною дитиною у батьків, тож його балували, як могли. Коли з’явився Тім, він не знав нічого про догляд за немовлятами. Поміняти йому підгузок було чимось соромітним – це треба зробити якнайшвидше і поменше доторків. А тепер Майкл думав тільки про те, що за кілька років Тім досягне підліткового віку. Його тіло ростиме, змінюватиметься, хлопчик поволі перетвориться на чоловіка, та розум так ніколи й не наздожене тіло. Він ніколи не дізнається, як воно – кохатися з жінкою, як скористатися знаряддям, яке дав йому Бог, щоб давати насолоду іншій людині. Він ніколи не матиме власних дітей. Тім ніколи не зазнає радощів і щему в серці від батьківства.

      – Хто це тут насмітив? – запитала Джина. Вона зайшла в кухню, вбрана у блакитний шовковий халат, який подарував їй Майкл на Різдво, із закрученим банним рушником на голові. – Це ти насмітив, га? – жартома насварила вона Тіма, взяла його за підборіддя і поцілувала в губи. – Ба-Ба це не сподобається.

      Майкл потай підозрював, що його дитина просто не здатна називати Барбару бабусею, як вона того хотіла.

      Тім узявся допомагати в прибиранні, та тільки ще більше насмітив.

      – Ой-ой. – Він опустився на коліна і став визбирувати кружальця «Чиріоз» по одному, голосно їх рахуючи і віддаючи матері.

      – Ти хоч сьогодні ввечері прийдеш раніше? – спитала Джина.

      – Я ж тобі казав, у мене справа.

      – У барі? – поцікавилася вона, і він повернувся до неї спиною, щоб витягнути з шафки кілька чашок.

      Минулого вечора він був надто заведений, щоб одразу йти додому. Лео запропонував перехилити по чарчині, обговорити справу, й Майкл ухопився за цю пропозицію, щоб мати виправдання закинутися кількома бурбонами й зняти стрес від побаченого.

      – Одинадцять… – лічив Тім. – Дванадцять…

      – Від тебе тхне, як од попільнички, – зауважила Джина.

      – Я не курив.

      – А я не сказала, що курив. – Вона вкинула жменю пластівців у коробку і простягнула сину руку за наступною порцією.

      – Чотирнадцять… – продовжував Тім.

      – Мені потрібен був час. – Майкл розлив каву в чашки. – Лео хотів поговорити про справу.

      – Лео хотів мати привід нажертися до всирачки.

      – Ой-ой, – проспівав Тім.

      – Пробач, маленький, – перепросила Джина сина, а тоді сказала вже значно м’якшим тоном: – Ти пропустив число. Куди поділося тринадцять?

      Тім стенув плечима. Поки що він міг лічити лише до двадцяти восьми, та Джина завжди дбала про те, щоб він жодної цифри не пропускав.

      – Іди вдягнися, Ба-Ба скоро прийде, – сказала вона сину.

      Тім підвівся і пострибав геть з кухні, перестрибуючи з однієї ноги на іншу.

      Джина вкинула пластівці в коробку і зі стогоном сіла. На цих вихідних вона відпрацювала подвійну зміну, СКАЧАТЬ