Кращі твори (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щасті я зовсім забула,

      що слово «шлюб» гірке моїй Кассандрі

      від того часу, як Долон зрадливий

      одкинувся від неї.

      Кассандра Поліксено,

      що говорить про те! Я добре знала,

      що я йому дружиною не буду.

      Поліксена А нащо ж ти приймала подарунки?

      Кассандра Бо я його любила. Ті дари –

      то все, що міг Долон Кассандрі дати.

      Чому ж я мала б і того зрікатись?

      Він щиро те давав, а я те брала,

      щоб мати спогад про хвилини щастя,

      бо знала я, їх небагато буде.

      Дивись: і досі золота гадючка

      мені правицю обвиває так,

      як спогад в’ється коло мого серця…

      (Показує обручку на руці вище ліктя.)

      Долон не винен. Винні сії очі,

      не вмів їх погляд мовити: «Кохаю»,

      хоч від кохання серце розривалось.

      Боявся їх Долон. Він сам казав,

      що вбили щастя наше тії очі

      холодними і твердими мечами.

      Вони однакові були, незмінні

      перед богами і перед коханим.

      Не міг Долон очей тих подолати,

      не міг він погляду їх одвернути

      від таємниці до живого щастя.

      І знала я, що в сих моїх очах

      моя недоля, тільки що робити?

      Хіба осліпнути? Бо де візьметься

      у птиці віщої коханий погляд

      голубки, що воркує.

      Поліксена дивиться їй в очі.

      Поліксено!

      Не придивляйся до моїх очей.

      Не говори до мене, не питай

      нічого, нічогісінько. Ти знаєш,

      тебе я над усіх сестер злюбила.

      Не говори до мене.

      Поліксена Ні, Кассандро,

      не думай ти, що й я тобі ворожа,

      як інші всі. Не винна ж ти, що хвора,

      що бог тобі так затуманив думку,

      що скрізь лихе ввижається тобі

      там, де його і признаку немає,

      що ти собі та й людям труїш радість.

      Мені тебе, голубко, дуже шкода.

      (Сідає на низенький ослінчик біля ніг Кассандри.)

      Сестричко, розчеши мені волосся.

      Мені казала мати розчесатись,

      та бачиш, як заплуталось воно,

      та ще тут сі квітки ніяк не вийму.

      (Виймає з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле свічадо.)

      Ось маєш гребінець.

      (Подає гребінець Кассандрі, тая бере слухняно, починає розв’язувати стрічки, виймати квітки з волосся. Поліксена дивиться в свічадо.)

      Кассандра (шепоче)

      Яка хороша

      моя сестричка! Заздрісні боги

      собі найкраще в жертву вибирають.

      О, краще б я тепер мечем СКАЧАТЬ