Гопак під Хотином. Валерій Гаєвський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гопак під Хотином - Валерій Гаєвський страница 4

СКАЧАТЬ позі коротку, але значущу паузу. Благородний шляхтич з прислуги наповнив вином срібні келихи й Сигізмунд стоячи виголосив:

      – За здоров’я славного лицаря козацького, благородного мужа, любого гетьмана Петра Сагайдачного.

      – На славу і здоров’я! – вмить озвалися козаки.

      – Воістину vir incomparabilis![4] – мовив тихо Осолінський, – аби втерти латиною носа козацьким дробом.

      – Дякую, ваша королівська величносте, – вклонився Конашевич. – І хоча я нині не гетьман, тим не менше contentus[5]. Бо чую здоровцю з вуст короля peritus[6]

      Гості, а найбільше Фесалій Фортуна, подивувалися королівській вечері, котра не була схожа ні на запорізькі гулянки, ні тим паче на бенкети великопольської шляхти. На застеленому білою китайкою столі стояли вузенькі срібні тарілочки із залитою холодцем фореллю, на чималій таці блимав байдужими виряченими очима начинений чорносливом величезний карп, товсті й довгі, як змії, запечені на оливковому маслі вугрі лежали на менших тацях поруч нього й лише глибокі вази з чорною та червоною ікрою – дарунком московітського правителя Михаїла Романова з нагоди його вінчання на царство виказували, що вечеря відбувається таки у Варшавському Королівському замку, а не десь у Львові чи Кракові.

      Після невеличкої паузи подали смаженю з сома й приправлену мигдалем варену зайчатину, а благородний шляхтич-служник знову наповнив келихи.

      Тоді майбутній гетьман обережно відсунув важкого дубового стільця, на спинці якому не було бодай найменшого клаптика, вільного від різьби, й став з келихом у правиці навпроти Сигізмунда.

      – Ваша королівська величносте, козаки розуміють, що ваші велич і сила – від Бога. І вони вже йдуть через Молдавію Вам на поміч. За вашу вікторію! Я вірю і знаю – Господь не покине вас у боротьбі з варварськими ордами сарацинів. Ми вкупі зупинимо жорстокого вовка Османа, якого демони гонять на ваше королівство.

      – У вас чисте правдиве серце, любий гетьмане, – відповів король. – Нині до святої віри нам знадобиться ще чимало мудрості й мужності. Втім, козацькому вождю їх не бракує. Після вечері я запрошую вас особисто до свого кабінету, де ми і обміркуємо ваш чудовий тост.

      Ось коли Осолинський зрозумів, що діятиметься надалі; але тепер він не відав – чи й сам братиме участь у подальших перемовинах. І сталося те, чого він побоювався: король лишився з його ворогом у своєму кабінеті наодинці, лишень через годину туди було допущено королевича Владислава.

      Усе на світі скороминуще, проте ступивши на прикрашений італійським орнаментом паркет королівського кабінету, майбутній гетьман зробив над собою зусилля, аби не піддатися пануючому тут вічному духу великого обов’язку, великих надій і великого служіння; про це промовляла тут кожна лінія на паркеті, портрети Казиміра Великого Пяста й загиблого у битві під Варною Владислава ІІІ Ягеллона, на честь якого Сигізмунд назвав свого сина від першого шлюбу, велика ікона Спасителя над ними, СКАЧАТЬ



<p>4</p>

незрівнянний (лат.).

<p>5</p>

задоволений (лат.).

<p>6</p>

досвідченого, розумного (лат.).