Вирій загублених душ. Тетяна Ковтун

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що їй не дозволяли відлучатися з готелю. Хоч і вільна, але на прив’язі.

      Від пива паморочилося в голові і по тілу розповзалася важкувата млявість. Це дозволило трохи розслабитись. Уже минувся біль у руках. Про вишуканий манікюр доведеться забути. Та грець з ним. Вона вже обмізкувала, як розпорядитися зарплатнею. Насамперед двісті євро відішле додому, на решту житиме. Якщо трапиться така нагода, придбає дешевенький мобільник. Ох, Боже мій! Певно, ця самотність і відсутність спілкування колись зроблять її німою й тупою.

      Заверещали гальма. Жінка не полінувалась і визирнула у вікно. Чепурний зеленкуватий «Фіат» по-хазяйськи зупинився посеред паркувального майданчика. «Хтось із своїх», – подумала Аня.

      Назустріч прибулому притьмом побігла Джина.

      – Синьйоре Сильвіо, нарешті!

      Маленький похмурий чоловічок у картатій сорочці першим увійшов до вестибюля. У нього був вигляд людини, яка розпоряджається тут усім на свій розсуд. Вочевидь це був власник готелю. Його прибуття з Бразилії чекали з дня на день. Казали, що він їздив туди робити операцію.

      Обідньої пори Аню покликали до старшої покоївки по зарплатню. На конторку поклали сто євро. Новенька аж підскочила.

      – Ми так не домовлялися!

      На її крик зі свого офісу вийшов хазяїн.

      – Ця синьйора працює у нас усього тиждень. Через недбалість їй зменшено зарплатню, – сказала Джина.

      Часто-густо заробітчанам не платять обумовлену суму. Розрахунок простий: прислуга без документів нікому не поскаржиться. Але новенька не знала про такий звичай. Її щире обурення вразило Сильвіо. Анине знання мови відкрило йому деякі обставини, які Джина хотіла б приховати. Він зажадав пояснень.

      – Чому на деяких номерах цілими днями висить табличка «Не турбувати»?

      Зрештою, хазяїн звернувся по свідчення до інших працівниць.

      – Ми хотіли покепкувати над новенькою, – призналася темношкіра Анжеліна.

      Інцидент було вичерпано, зарплату Ані – відновлено в обумовленому розмірі, а Джину – тимчасово усунуто від займаної посади.

      Сеньйор Конті запросив нову покоївку до свого офісу.

      – Я мушу попросити у вас вибачення, – зітхнув він, всідаючись у крісло й запалюючи сигарету.

      – Не варто, це ж не у ваших звичаях.

      Аня крутнулась на підборах і збиралася з власної ініціативи припинити розмову.

      «Ти ба яка!» – відмітив подумки Сильвіо.

      Він підвівся і провів молоду синьйору до виходу. В його погляді було щось співчутливе. Здавалося, хазяїн і справді був прикро вражений цим випадком. Аня хоч-не-хоч зустрілася з ним поглядом.

      – Зачекайте-но! – зупинив він її на порозі. – Ви вже встигли побувати на Везувії? Я відчуваю себе винним перед вами. Якщо ви не проти, я підвезу вас туди, на оглядовий СКАЧАТЬ