Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України. Вікторія Садовнича

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32 742 сіл, а на початок 2011 р. – 490 районів, 459 міст (із них 180 – міста зі спеціальним статусом, республіканського й обласного значення), 118 районів у містах, 885 селищ міського типу, 28 457 сіл.

А чи знаєш ти, що…

      …області в Україні вперше було утворено 1932 р.? Області нашої держави іменовано за назвами обласних центрів (виняток – Закарпатська й Волинська). Територіально найбільшими є такі області: Одеська (33,3 тис. км²), Дніпропетровська й Чернігівська (по 31,9 тис. км²) і Харківська (31,4 тис. км²). Найменшими за територією є Чернівецька (8,1 тис. км²), Закарпатська (12,8 тис. км²) і Тернопільська (13,8 тис. км²) області. За кількістю населення лідирують Донецька (4484,4 тис. осіб), Дніпропетровська (3365,1 тис. осіб) і Харківська (2774,1 тис. осіб) області. Найменшою чисельність населення є в Чернівецькій (903,6 тис. осіб), Волинській (1036,3 тис. осіб) і Тернопільській (1091,2 тис. осіб) областях.

      Однак, окрім сучасного адміністративного-територіального поділу, Україну здавна поділяють на історико-етнографічні регіони. Кожна з цих земель відзначається самобутністю будівництва, одягу, господарства, звичаїв і традицій, що сформувалися історично й під впливом природного середовища.

      В Україні розрізняють п’ятнадцять таких регіонів: Середню Наддніпрянщину, Полісся, Волинь, Поділля, Галичину, Підкарпатську Русь (Підкарпатську Україну), Буковину, Покуття, Південну Бессарабію, Таврію, Крим, Запорізьку Січ, Донщину, Слобожанщину й Сіверщину.

      Середня Наддніпрянщина (охоплює нинішні Черкаську та Київську області, південні райони Чернігівської, південно-західні райони Полтавської, північні райони Кіровоградської та північно-західні райони Дніпропетровської областей) – напевно, найвизначніший історично-етнографічний регіон України. Тут почало формувалися східне слов’янство – давньоруські племена, а згодом і українська нація. Середня Наддніпрянщина є серцем Київської Русі, козацької республіки (Запорізької Січі), Української Народної Республіки і, нарешті, України як суверенної держави.

Це цікаво!

      Український народ формувався на землях Середнього Дніпра на основі трьох східнослов’янських племен – полян, сіверян і деревлян, провідна роль серед яких належить полянам. Це засвідчує літописець Нестор у «Повісті минулих літ»: «Поляни, що їх далі називають русь». Східне слов’янство об’єдналось у Середній Наддніпрянщині під назвою роси (згодом – руси), від якої походять назви Руська сторона, Русь, Руська земля, Київська Русь. Зародившись у VII ст., назва Руська сторона (Русь, Київська Русь) до IX ст. означала невеличку територію поблизу Києва, а зі зростанням ролі Києва в політичному житті почала позначати майже всю сучасну Київщину і лише з XVI ст. – землі Центральної України. У XVI ст. цю територію почали називати Середньою Наддніпрянщиною.

      Спочатку Середня Наддніпрянщина включала три землі: Київщину, Переяславщину й Чернігівщину. Дві останні до XI ст. підпорядковувалися Києву. З XI ст. роль Чернігівської землі, що постала на землях чернігівських полян і західних сіверян, зросла, й вона здобула незалежність, одержала назву Сіверської й об’єднала дві землі – Чернігівську та Новгород-Сіверську. Остання у XII ст. теж здобула «княжий стіл», тобто незалежність. СКАЧАТЬ