Війни художників. Станіслав Стеценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ точно, мій фюрере! – квапливо відповів Гейдріх. Він примусив займатися пошуками орла всі найближчі до Оберзальцберга районні організації гестапо.

      – Якісь мерзотники його вбили? Ненавиджу цих мисливців. Хто це? Сподіваюсь, не люди з нашого руху? – Гітлер сам поморщився від свого припущення з таким виглядом, ніби у нього раптом розболівся зуб.

      – На жаль, мій фюрере… – Гейдріх розвів руками. – Мені важко про це говорити.

      – Так і знав! Сподівався, що це не так! Але чомусь відчував, що буде саме так! – Гітлер зірвався на крик. – Я ж заборонив членам партії брати участь у будь-якому полюванні! Нехай навіть на куріпок! Я хочу викорінити цю ідіотську звичку їсти трупи загиблих тварин! Де орел? – фюрер стиснув кулаки. Потім з прикрістю ляснув кулаком об долоню іншої руки. Було видно, що він розлютився не на жарт.

      – Ми вилучили тільки опудало орла, мій фюрере, – в голосі Гейдріха відчувався непідробний жаль. – На жаль, це зробили люди з партійної організації Оберзальцберга.

      – Вони повинні бути виключені з партії! І втратити свої пости! Ніякої поблажливості! Чуєте, Гейдріху? Ніякої! – Гітлер пройшов по величезному балкону з кінця в кінець. Зупинився, пильно дивлячись на Гейдріха. – Ви сказали мені все, Гейдріху?

      – Майже все. Є ще тільки одне… – Гейдріх замовк, вагаючись.

      – Що таке? Я слухаю вас, геносе Гейдріх.

      – На підставці опудала є напис «Улюбленому фюреру. Від партійної організації Оберзальцберга». Це мав бути подарунок до вашого дня народження.

      – Прокляття, – Гітлер ще раз пройшовся балконом з кінця в кінець. Відкрив двері й увійшов до зали. Гейдріх послідував за ним.

      Інтер’єри Бергхофу розробляв особисто господар. Вітальня, куди вони ввійшли з Гейдріхом, була декорована деревом. Меблі здавалися занадто громіздкими. На комоді великий бюст Ріхарда Ваґнера, виліплений улюбленим скульптором фюрера Арно Брекером. На стінах кілька пейзажів Шпіцвеґа, «Оголена натурниця» Тиціана і «Жінка з оголеними грудьми» учня Тиціана – Бордоне, «Руїни Риму» Паніні. Але кімната не справляла враження надмірно загромадженої. У великому залі висіли гобелени і стояли величезні букети квітів. Тут були червоні троянди, білі кали і рожеві лілії.

      Фюрер зупинився біля каміна, зняв кашкет і кинув його на крісло. Пригладив волосся, що весь час стовбурчилося на маківці й спадало на лоба. Поплескав долонею по гіпсовому різьбленню.

      – Добре, Гейдріху, я погарячкував, дайте цим ідіотам спокій.

      – Буде виконано, мій фюрере. Вони вже й так у розпачі! І ще одне важливе запитання. Що ми маємо робити з поляками?

      – Про яких поляків мова, Гейдріху?

      – Ми заарештували близько 3 тисяч найбільш видатних поляків – вчених, промисловців, громадських діячів.

      Гітлер пройшов від каміна до величезного вікна. Довго мовчав, дивлячись у синю гірську далечінь. Нарешті тихо сказав:

СКАЧАТЬ