Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так добре знаєте, у чому я впевнений, а у чому не впевнений?

      – Здогадуюсь.

      – Ну звісно, здогадуєтесь…

      – А щодо другого удару – майже впевнений.

      – Минуло чотирнадцять місяців. Якби хтось хотів…

      – Вбивця чекав «часу Х» багато років, – перебив господаря гість. – Він вміє чекати. Що для нього якісь там чотирнадцять місяців.

      – Намагаєтесь справити враження, Ярковський? – Жирним підборіддям Осинського наче хвиля прокотилась. – Граєтесь в місцевого Нострадамуса? Звідки у вас інформація про «багато років»?

      – Мій метод розслідування дає змогу визначити приблизний час так би мовити «стартової події», що породила злочинний намір, або ж низки таких подій. Так от, Роза Казимирівна повісилась двадцять сім років тому.

      – Яка ще Роза Казимирівна?

      – Бабка Ілони Полоскай по лінії батька. Вона ж донька жінки на псевдо Кришталева Куля. До речі, в матеріалах слідства не згадується, що на місці злочину натрапили на зроблену з кришталю сферу. А ви її раптом не знаходили?

      – Оці ваші загадкові заяви та імена мають мене вразити?

      – Ви ж не дасте гроші тому, хто вас не вразив.

      – Ну звісно, гроші, – кивнув Осинський. – Все як завжди впирається в гроші.

      – Якби ж то.

      – …?

      – Не все і не завжди. Принаймні, не в цьому випадку.

      – Так вам від мене ще чогось треба? – Власник «Адміралу» кинув погляд на монітор. Там відбувався рух. У приймальній, судячи з переміщення на екрані чоловічих і жіночих постатей, з’явились нові відвідувачі.

      – Мені потрібна кришталева куля.

      – Більше нічого?

      – Куля мені потрібна для розслідування. Направду, Микола Григорович, дуже потрібна.

      – Більше за гроші?

      – Загалаєву ви збирались заплатити вдвічі більше від того, чого прошу я, – нагадав він й миттєво сам собі спротивився.

      – Гроші і куля – це все? – Осинський знову дивився на монітор, всім своїм виглядом демонструючи позиційну перевагу.

      «Не тепер, не за цих обставин», – вирішив Ярковський.

      – А та ваша дівка вам також не потрібна? – Господар кабінету тепер дивився просто в очі есперові.

      – Яка дівка? – питання було зайвим. Він вже програв. І вже відвів погляд.

      – Та неформалка, яка намагалась під гіпнозом допитати мою людину.

      – Це я її послав.

      – Хто б сумнівався.

      – Це частина розслідування.

      – Дєцкій сад.

      – В кожного свої методи.

      – Смішні методи.

      – Ми не бажали шкоди Гурґену Давидовичу.

      – Давидичу хрєн нашкодиш, – реготнув Осинський. – Він сам кому хочеш нашкодить.

      – Якщо вона у вас, то я прошу її відпустити.

      – Облажалась ваша шпигунка, Ярковський, облажалась, – СКАЧАТЬ