Танго долі. Юлія Шеко

Чтение книги онлайн.

      Я побачила як по її кам’яному обличчю скотилась сльоза.

      – Ти гадаєш дитина від нього? – запитала вона, показуючи головою у бік свого нового залицяльника. – Ми знайомі всього місяць.

      – То що заважає тобі сходити до батька майбутньої дитини? – не здивувалась я її заяві.

      – Гадаю, він буде просто на сьомому небі від щастя! – уїдливо сказала Ірка. – Враховуючи те, що у нього своїх спиногризів достатньо. Хоча, найщасливішою у цьому випадку буде його дружина – «я була коханкою вашого чоловіка і тепер ви маєте прийняти мене до себе з малим байстрюком». Вийде справжня шведська родина.

      Я уважно слухала вибухи її гніву і по-своєму жаліла її. Та чи не сама вона винна у тому, що трапилось?

      – Чому ж тоді ви не користувалися контрацептивами? – запитала я.

      – Йому, бачите, не подобалися відчуття у презервативі! А я весь час забувала про пігулки…

      – Тоді скажи своєму, до речі як його звати?…

      – Мовзар.

      – Мовзару, що це від нього дитина. Чоловіки все одно не тямлять у термінах вагітності. Він здається солідним чоловіком.

      – Так. – підтвердила подруга. – У нього своя фірма, є будинок в Києві… Але якби ти знала який він жмикрут! Я хотіла сьогодні ввечері порвати з ним.

      – Ти сама знаєш як буде краще. Але завжди пам’ятай, що я поруч і в будь-якому випадку готова прийти тобі на допомогу.

      – Як Чіп та Дейл? – усміхнулась вона.

      – Скоріше як Гаєчка. – відповіла я, посміхаючись.

      Її очі знову засяяли.

      РОЗДІЛ 2

      Мене нещадно вирвав з обіймів Морфея телефонний дзвінок. Голова була важкою (що не дивно, зважаючи на вчорашній вечір) і я навіть не змогла відкрити очі, щоб поглянути хто телефонує.

      – Улльо. – сонно протягнула я.

      Скоріше за все це одна з моїх товаришок по чарці бажає поцікавитись самопочуттям вчорашньої іменинниці.

      – Вікторія, доброго ранку! – несподівано пролунав чоловічий голос. – Ти досі спиш?

      – Завдяки вашому дзвінку вже прокинулась. – незадоволено відповіла я, не впізнаючи невидимого співрозмовника.

      – Не думав, що виконуватиму роль будильника. – жартівливо сказав він і додав. – Тоді швидко підіймайся і приводь себе до ладу.

      – А це взагалі хто? – нарешті здогадалась запитати я.

      – Невже ти вже встигла забути чоловіка, який вчора так сумлінно виконував роль твого кавалера?

      – Богдан? – одразу ж прокинулась я. – Звідки у тебе мій номер?

      Я точно пам’ятала, що вчора ми спокійно розійшлися, не обмінявшись із ним контактами. Хоч я й хотіла з ним зустрітися ще раз, але не наважилась виступити ініціатором продовження нашого тимчасового знайомства.

      – У наш час знайти номер необхідної тобі людини не так і важко. – загадково промовив він.

      Я вирішила детально СКАЧАТЬ