Місце для дракона. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

      Одного разу воно під’їхало вночі, коли він спав. Крізь сон почув гуркіт двигуна й прокинувся. Якусь хвилю лежав непорушно, чекаючи, що це минеться, що це йому тільки вчувається, але мотор не вщухав. Тоді обережно повернув голову. В кімнаті, ясна річ, не було нікого. І водночас там таки було те авто… Нарешті траснули дверцята… Хтось вийшов… Чоловічий голос сказав:

      – Він спить…

      – Щось не віриться, – заперечив жіночий.

      – Очі заплющені.

      Пан Луцик і справді примружив очі, адже все одно нічого розгледіти не міг.

      – Чому він не спить з Абелем? – знову жінка.

      – Дійсно, дивно…

      Після цих слів авто щезло.

      «Що їм треба від мене? – не розумів пан Луцик. – Що вони перевіряють?…» Тієї ночі уже не заснув. А вранці…

      – Як ви змарніли, добродію… – сказала господиня. – Вам варто взяти відпустку. Далебі, перепрацьовуєтесь.

      – Авжеж, звичайно… – погодився він.

      Після сніданку піднявся у свою кімнату і, сівши на ліжку, задумався над її словами. І тут знову відчув погляд кота, а коли їхні очі зустрілися, то помітив, що кіт ствердно нахилив голову.

      «Невже він ще й думки мої читає?» – сполошився пан Луцик і вперше відчув роздратування. Кіт перебрав цього разу міру.

      Проте він таки взяв відпустку. І відразу переконався, що це не найкращий вихід, бо тепер кіт мав його весь час на оці і, здавалося, нікуди не бажав відпустити. Кілька спроб податися на прогулянку зіткнулися із так уміло розставленими сітями, що сама думка кудись піти за якусь мить виглядала смішною, а то й безглуздою. Залишилося сидіти в хаті й читати книжки, але й тут його не полишало таке відчуття, начеб читає не сам, а ще хтось невидимий зазирає йому через плече, і пан Луцик часом помічав за собою дивну звичку, прочитавши сторінку, ще якусь хвилю не перегортати її, цим ніби даючи змогу комусь, хто стояв за спиною, дочитати до кінця.

      З жахом помітив, що починає вже до цієї невигоди звикати. Два тижні сидів у хаті. Авто більше не з’являлося.

      Врешті у ньому таки народилося бажання подолати оце магнітне поле, вийти з нього на волю, але бажання це одразу ж покрив іншими думками, щоб кіт ні про що не здогадався. Навмисне почав думати про якісь безглузді речі, про які раніше не згадував, а водночас настроїв себе на рішучий вчинок.

      – Ну що, з’їв? – спитав у кота, із задоволенням помітивши розгубленість у його очах.

      Кіт втрапив у заготовлене для нього сильце і, поки з нього виплутався, пан Луцик встиг знайти вихід зі становища.

      Події з тої хвилини розгорталися дуже хутко. Увійшла господиня і принесла пошту.

      – Вам лист.

      Конверт був без зворотної адреси і поштових штемпелів. Кіт нетерпляче переступав з лапи на лапу. Пан Луцик розірвав конверта, і в ту ж мить кіт знервовано зашипів, вигнувши спину й настовбурчивши СКАЧАТЬ