Перемудрив. Панас Мирний

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ як якого літа й яка ціна стоїть. Торік я два стіжки сіна набрав та очерету кіп з п'ятнадцять нажав.

      Передерій. Який там дохід? Як полічити косаря та возовицю, та се та друге, то може рублів на 20 набереться…

      Перепадя. Та воно й більше буде.

      Передерій (набік до Перепаді). Та мовчи, дурню! Слухай, що я казатиму.

      Храпко (до Перепаді). Ну, та скільки ж, як так – по-божому?

      Перепадя. Та як по-божому, то рублів, може, на 50 буде.

      Храпко (про себе). П'ятдесят га п'ятдесят – сотня; вісім літ… половина – чотири годи… Значиться, за 8 літ чотири сотні… Так?

      Перепадя. Та, може, воно й більше буде – бог знає! А тільки це ж воно обидно.

      Передерій (уставши, йде до Перепаді і йому на ухо). Та кажи менше! (Перепадя не второпа, нащо це, дивиться то на Передерія, то на Храпка).

      Храпко. Ну, добре, чоловіче. То ти хоч, щоб я за це діло узявся?

      Перепадя (кланяючись). Еге ж. Прошу вашої милості.

      Храпко. Добре. Узятись можна. Чому не взятись? Оборудуем це діло – первий сорт! Я тільки беруся, чоловіче, за діла з половини.

      Передерій (тихо до Перепаді). Бач – казав: мовчи!

      Перепадя. Як з половини?

      Храпко. Так: ти, значиться, іськаєш на Тхорах 400 рублів, 200 – тобі, а 200 – мені.

      Перепадя. О-о! (Чухається у потилиці). Такого багато?

      Храпко. Багато, кажеш? А клопоту хіба мало? Ну, шукай собі кого дешевшого, – Крутивертня, як он каже Іван Петрович, або що.

      Перепадя. Двісті рублів – х-хе! Де ж то його гаку суму взяти?

      Храпко. То вже де хоч бери. Тисячами ворочаєш, а на дві сотні не спроможешся!

      Передерій. Василь Трохимович! Куме! Кажіть менше… ломіть менше! Це чоловік мені знайомий. Гарний чоловік!

      Храпко. Не можна, куме Іван Петровичу, не можна: клопіт багато.

      Передерій. Та що вам клопіт? То клопіт нетямучому та незнаючому, а вам… Ви тільки глянули… «Господин мировой суддя! така та така статія оте то рцить, – пишіть рішенець…» От і все!

      Храпко. Так то й рцить! А помороч голову, поки й в уставі знайдеш; та ще попотверди, щоб запам'ятати й не помилитися. Воно то, з боку дивлячись, то все легко здається. А ще, може, й на мировий з'їзд прийдеться апеляцію подавати. А там, знаєте, які джигуни-аблокати бувають? Як засипле словами – не переслухаєш!

      Передерій. Що вам ті джиґуни? Утремо ми їм, здається, носа! Він словами, а ви його – статією…

      Храпко (регоче). Ні, ні, не можна, менше не можна. Треба мировому прошеніє подавати, може, й на мирового прийдеться. Он одного взявся оборудувати дільце, – апеляцію треба писати… Тут (показує на лоб) і багато, та ось ця (показує на руку) не хоче слухати: її туди гнеш, а вона – на своє повертає.

      Передерій. Чи чуєте? Аби тут було (показує на лоб), а перемахлювати – і другий хто перемахлює.

      Храпко. Хто ж у мене другий? Наймати хіба?

      Передерій. Нащо наймати? Хіба у вас дітей СКАЧАТЬ