Маруся Богуславка. Пантелеймон Куліш
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Маруся Богуславка - Пантелеймон Куліш страница 7

СКАЧАТЬ людину,

      Мов у полі на роздоллі

      Про нескошену билину.

      Не билина в чистім полі

      З-під коси твоєї встала:

      Сирота стара в недолі

      Пам'ять-розум утеряла.

      Підвелась і по пустині

      Диким поглядом блукала…

      Опинившись на могилі,

      Серед степу промовляла:

      «Де се я, і що се з нами

      Сталось-приключилось?

      Ні світлиці, ні кімнати…

      Се мені приснилось.

      Се я сплю… О, як же серце

      Тяжко замирає!..

      Степ, могила… і криваве

      Сонечко сідає.

      У димах сідає сонце

      Чи в кров поринає?

      Вітер з полом'єм по полю,

      Мов по морю, грає.

      Ні села кругом, ні духа…

      Скрізь галки літають,

      І собаки, мов на звіра,

      Скиглять-завивають.

      Що ж се за пожежа сталась

      Серед України?

      Потонуло все, почезло…

      Нігде ні хатини!

      О, невже б то се татаре

      Наших позаймали,

      Села й ниви попаливши,

      У полон погнали?

      Ні! Під дзвоном королівським

      Сплю я на могилі…

      Чи то ж люде, як горіли,

      В дзвона б не дзвонили?

      Задзвоню, чи не прокинусь…» —

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примечания

      1

      Як зайняв цар Олексій Михайлович за Хмельниччини Білу Русь, дак визволені з-під ляхів міщане перш усього просили в царя такого присуду, щоб у городах не жили в них ні жиди, ні козаки. (Читай про се, охочий, в друкованих актах.)

      2

      Що татаре по-нашому насміхались із нашого люду, про се писав ще в XVI столітті знакомитий колонізатор Фастова, воювник і політик, біскуп київський Юзеф Верещинський.

      3

      Преславний коронний гетьман Жовковський зветься в турецьких літописях Зулуш. Голову його, стяту на Цоцорі, повішено в Стамбулі під тими ворітьми, що по ним турецьке царство прозвало себе Високою Портою, Блискучою Портою і Щасливими Ворітьми.

      4

      У автографі – трупу. Це очевидна описка: у попередній редакції маємо лупу. – Ред.

/9j/4QAYRXhpZgAASUkqAAgAAAAAAAAAAAAAAP/sABFEdWNreQABAAQAAAA8AAD/4QPYaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wLwA8P3hwYWNrZXQgYmVnaW49Iu+7vyIgaWQ9Ilc1TTBNcENlaGlIenJlU3pOVGN6a2M5ZCI/PiA8eDp4bXBtZXRhIHhtbG5zOng9ImFkb2JlOm5zOm1ldGEvIiB4OnhtcHRrPSJBZG9iZSBYTVAgQ29yZSA1LjUtYzAyMSA3OS4xNTU3NzIsIDIwMTQvMDEvMTMtMTk6NDQ6MDAgICAgICAgICI+IDxyZGY6UkRGIHhtbG5zOnJkZj0iaHR0cDovL3d3dy53My5vcmcvMTk5OS8wMi8yMi1yZGYtc3ludGF4LW5zIyI+IDxyZGY6RGVzY3JpcHRpb24gcmRmOmFib3V0PSIiIHhtbG5zOnhtcFJpZ2h0cz0iaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wL3JpZ2h0cy8iIHhtbG5zOnhtcE1NPSJodHRwOi8vbnMuYWRvYmUuY29tL3hhcC8xLjAvbW0vIiB4bWxuczpzdFJlZj0iaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wL3NUeXBlL1Jlc291cmNlUmVmIyIgeG1sbnM6eG1wPSJodHRwOi8vbnMuYWRvYmUuY29tL3hhcC8xLjAvIiB4bXBSaWdodHM6TWFya2VkPSJGYWxzZSIgeG1wTU06T3JpZ2luYWxEb2N1bWVudElEPSJ4bXAuZGlkOjIyRjhGMzMxN0RBRkUzMTFCRkJDRTk2N0E3RTI4MTNCIiB4bXBNTTpEb2N1bWVudElEPSJ4bXAuZGlkOkZDN0M2MTE2MUIxRjExRTU5NUVDQjMxNkZDNkQ0QzAyIiB4bXBNTTpJbnN0YW5jZUlEPSJ4bXAuaWlkOkZDN0M2MTE1MUIxRjExRTU5NUVDQjMxNkZDNkQ0QzAyIiB4bXA6Q3JlYXRvclRvb2w9IkFkb2JlIFBob3Rvc2hvcCBDQyAyMDE0IChXaW5kb3dzKSI+IDx4bXBNTTpEZXJpdmVkRnJvbSBzdFJlZjppbnN0YW5jZUlEPSJ4bXAuaWlkOmFiZDIwOTk5LTkyZGYtNmU0Yy1iNjdkLWMzMmY5MGMwNzM1NiIgc3RSZWY6ZG9jdW1lbnRJRD0iYWRvYmU6ZG9jaWQ6cGhvdG9zaG9wOmIyZjQ4NGFjLTFiMWYtMTFlNS05NTJiLTgzNzZkOGM2NzE1NCIvPiA8L3JkZjpEZXNjcmlwdGlvbj4gPC9yZGY6UkRGPiA8L3g6eG1wbWV0YT4gPD94cGFja2V0IGVu СКАЧАТЬ