Сава Чалий. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ mphasis>Качинська – шляхта.

      Кася – її дочка, шляхта.

      Зося Курчинська – потім жона Чалого.

      Сава Чалий.

      Гнат Голий – його побратим.

      1-й, 2-й, 3-й запорожці.

      Медвідь – спершу селяне, потім гайдамаки.

      Грива – спершу селяне, потім гайдамаки.

      1-й, 2-й, 3-й чоловіки.

      Гайдамака.

      1-а, 2-а баби.

      Нянька біля дитини Чалого.

      Кульбаба – гайдамаки.

      Кравчина – гайдамаки.

      Яків – гайдамаки.

      Молочай – гайдамаки.

      Микита – гайдамаки.

      [Потап – козачок].

      ДІЯ ПЕРША

      Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена.

      На стіні висить жидівський халат. На сцені нема нікого.

      ЯВА I

      Медвідь і Грива, входять.

      Грива (з косою направець в руках. З дверей). А хто тут є, озовися!

      Медвідь. Нема ще нікого, рано!

      Грива. А тут безпечно справді.

      Медвідь. Еге! Ніхто з сіпак дворових не загляне; а на селі то так скрізь і зорять, щоб не збиралися на раду.

      Грива. Сюди ніхто і носа не наверне! Одно – далеко від двора, та ще й в яру глибокім, а друге – пустка, то побояться, щоб часом, бува, не здибав тут їх Сава Чалий.

      Медвідь. Пани тут всі навколо тільки Сави Чалого бояться, а наш брат їх ні краплі не страшить, так вже привикли всіх вважать за бидло! А ти ж куди прямуєш?

      Грива. У ліс до Сави.

      Медвідь. Він буде тут сьогодня. Обіщав прийти на раду.

      Грива. От і гаразд. А Сава митець!

      Медвідь. Запорожець, та й запорожець, бра, не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно: учився, кажуть, в Києві у братстві. Його й на Січі поважають, там і батько його старий в повазі був.

      Грива. Вигодував Чалий сина Саву козакам на славу.

      Медвідь. Кошовим хотіли Саву обібрать, так щось не теє… Старшина, знать, проти нього.

      Грива. Кажуть, Сава не згоджується з тим, що завелось тепер на Січі. Він хоче людей і віру боронить, а старшина більше тягне за панів.

      Медвідь. Так от він і кинув Січ! Побратавсь з Гнатом Голим, і скрізь по Україні панів лякають вдвох.

      Грива. Удвох? Ото сказав! Удвох нікого не злякаєш. У них ватага є велика, та все такі завзятці, що й чорт їм сам не брат!

      Медвідь. Якби таких побільше, то легше б нам жилось… Глянь!

      Грива. А що ти тут побачив?

      Медвідь. Тілько лапцардак зостався.

      Грива. Жидівський?!

      Медвідь. Еге… У цій корчмі жид-орандар сидів немилосердний. Тілько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір; а у дворі за жидом тягнуть, як за братом, бо він всі переправи, всі попаси держав і мито брав… Обдирав людей на панську і свою користь. Дознавсь про цеє Сава і пристращав орандаря. Орандар сторожею корчму обставив і ще гірше почав грабувати. Тоді Гнат Голий сторожу розігнав і всіх порізав.

      Грива. І це давно було?

      Медвідь. Та на тім тижні.

      Грива. Диво, що нових жидів-орандарів і досі тут нема.

      Медвідь. Бояться.

      Грива. Ніщо їх не лякає, коли поживу чують! Не вспіє кров засохнуть тим, що вчора вбито, диви – вже нові орандарі в корчмі сидять.

      Медвідь. Вірні панські слуги.

      Грива. А людські п'явки.

      Медвідь. Якби не орандарі, з панами легше б було жити.

      Грива. Якби не пани, то й орандарів би не було.

      Медвідь. І то правда. І скажи на милость: ну, будем казать, пан, хоч він і католик, так хрест же в нас один; а жид – невіра… Чому ж не з нами, а з жидами пани живуть так, як брати? І звідкіля воно це взялося? Невже так споконвіку?

СКАЧАТЬ