Безталанна. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ж ти не знаєш…

      Гнат. Знаю! Не прилипай.

      Варка. Тьфу!

      Дем'ян (у вікно). Заходьте, заходьте! Чого ви радитесь там? Софіє, веди перед!

      ЯВА ІІІ

      Входять Софія й дівчата.

      Всі. Добривечір!

      Софія. А казали, сьогодня не буде вечерниць. Ми підійшли тихенько-тихенько, та й стоїмо, і боїмося: чи йти, чи не йти.

      Гнат (підходить до Софії). Погуляємо, Софіє?

      Софія. Погуляємо! Для мене це послідні вечерниці.

      Гнат. Чого так?

      Софія. Поїду у город до батька.

      Гнат (тихо). і заміж там вийдеш за шевця?

      Софія (соромиться). А ти почім знаєш?

      Гнат (тихо). Знаю. Не їдь! (Шепче їй на вухо.)

      Софія. Якраз! А Варка?

      Гнат. Я забув і думать про неї…

      Софія. і за мене потім так само забудеш?

      Гнат. Хіба ти Варка?

      Варка. Що там Варка тобі нав'язла в зуби? іди сюди, Гнате!

      Гнат. Казав – учора прийде.

      Софія (тихо). Іди ж, чом не йдеш?

      Гнат. Нехай їй чорт!

      Шепчуться з Софією та сміються, а Варка сердиться.

      Варка. Чи надовго спарувався?..

      Гнат. А тебе завидки беруть, що не всі парубки біля тебе? Буде з тебе й Омелька.

      Варка. Чого ти причепився до мене? Як та собака, гарчиш! Не велике щастя і ти, і твій Омелько! Багато вас є, на одній осиці й не перевішаєш! Прощайте, тітко! Я піду, а то ще в холодну звідціля позабирають. Ходім, дівчата!

      Дем'ян. А музика ж буде! Ти збиралась танцювать і сама тітку прохала, щоб не виганяла.

      Гнат. Та не зачіпай її, нехай іде!

      Варка. От же на злість зостанусь.

      Гнат. Мені на злість, собі на користь. Скоро й Омелько прийде. Жаль тілько, що сіно згоріло.

      ЯВА ІV

      Входять парубки.

      Дем'ян. О, бач! За вовка помовка, а вовк у хату шусть.

      Варка. Повісь собі його на шию!

      Гнат. Нащо його вішать, коли ти сама повісишся у нього на шиї!

      Омелько. Кого це збираєтеся вішать?

      Гнат. Та тут дівчина вішається одному парубкові на шию, та нема доброї мотузки, а на тонкій обірветься.

      Варка. Дурному вічна пам'ять!

      Омелько. А нам на здоров'я.

      Гнат. Тепер, може, буде й вічна. Воно все так: як є – не жалуєм, а нема – плачемо.

      Варка. Нема за ким плакать, нема кого и жалувать.

      Омелько. Нічого не розберу. Бачу тілько, що Варка з Гнатом глек розбили.

      Гнат. А ти черепки позбирай та в кишеню заховай.

      Омелько. Хоч би й за пазуху заховав, тобі яке до мене діло?

      Гнат (сміється). Малі та дурні раз у раз на смітнику збирають черепки, СКАЧАТЬ