Поезії 1929-1940 років. Микола Бажан
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Поезії 1929-1940 років - Микола Бажан страница 1

СКАЧАТЬ вертий, акт прилюдний,

      Цей неймовірний акт.

      Шматуй же крок, труси людей ти,

      Кохання механічний знак!

      Уже на чорнім горлі флейти

      Заходив худий борлак.

      Струна, як бич, пече банджо,

      І стогнуть скрипалі,

      Щоб звук хитавсь, як в жилі жовч,

      Як ртуть в гарячім шклі,

      Щоби, упавши з висоти,

      Запавсь, зім'явсь, зібгавсь.

      Щоби розкрилися роти,

      Роти голодних павз.

      І захлинувсь астмічний такт,

      Що рве, як рану, рот.

      Цинічний акт, прилюдний акт,—

      Розчавлений фокстрот.

      Ах, солодійництво примар

      В розгойданому мюзік-холі!

      Віолончелі стегна голі,

      І хтиві талії гітар,

      І жирний ляпас підошов,

      І крок кривий, як корч.

      Ну, що ж,

               така людей любов,

      Випростана сторч!

      Хитаючись, любов іде,

      До рота влипши ртом.

      Любов людей, любов людей

      Трусить животом,

      Животом і клубами,

                         губами ботокуда,

      Губами, мов окравками

                         скривавлених лахміть.

      То, поспішаючи, стенографують люди

      Каракулями шімі свою коректну хіть.

      У стоккато шуму шімі,

      Спотикатись в шумі шімі.

      Це – любов.

      Ось така ти в шумі шімі,

      У строкатім шумі шімі

      Ти – любов!

      1929

      ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ

      Із чорного стебла баска

      сівба важких басів,

      і флейти метушня баска

      на рині голосів.

      Різкий плижок, зухвалий скік,

      сухий, як дріб, галоп,

      і флейт одчай, цих флейт баских

      над ямами синкоп.

      Крутися, світ, крутися, цирк,

      крутися, карусель!

      І гостроверхий фейерверк

      злітає над усе…

      І день – у смерк, і ніч – у смерк,

      і серце – нічичирк.

      Крутись, скажений фейерверк,

      крутись, скажений цирк!

      І око юрб проколоте

      на шпагах тисяч ламп.

      Крутись, прокляте коло те…

      Такт!

      Темп!

      Чи, довго прокрутишся так тут,

      невже не впадеш,

      невже?

      Кожен вигиб і темпу, і такту

      віддрукує капельмейстерський жест.

      Віддрукує і занотує: стій!

      На кожну ноту, на ту є

      карб

      свій.

      І пізнаєш уперту математику

      пароксизмів захвату і журб…

      Товаришу,

      друже,

      братику,—

      в кожного є свій карб.

      Кожному ноту нажебрано,

      і іншої буть не могло б,

      і рипить між іржавими ребрами

      серця сухий суглоб.

      Серце! Крутися, хитайся, хитайсь,

      вигинайсь шкереберть!

      Із губ акробата-китайця

      струмочком сповзає смерть.

      Захлинувся ковтками конвульсій,

      завертівсь на блискучій косі,

      і зчепилися в спільному пульсі

      серця

      усі.

      Горло горбом напнеться,

      втнеться крик,

      як звисне, мов флаг, із трапецій

      чорний людський язик.

      Скрикне тоненько панійка…

      Тоді націляйся й лети,

      в зойки розпачливі, паніко,

      зімни їхні голі роти!

      Слину і сльози виточи,

      губи в гримаси зміси!

      Розгойдались, мов трупи на ниточках,

      голоси.

      1929

      НІЧНИЙ РЕЙС

      ю. я.

      Підноситься зневажливо рука,

      І щерблене перо, неначе шпага, гнеться,

      І пада, зломлений, в покресленій чернетці

      Рядок, мов щогла неструнка.

      Та напина вітрила плавні строф,

      Скрипить СКАЧАТЬ