Міражі. Емма Андієвська

Чтение книги онлайн.

      Рівнина. Халабуди – з жовтих охів[4].

      Півкраєвиду – вибгалося – вухом.

      Лад, – з тиглями – й піпетками, – комаха. Допомагає їй – гілляка-віхоть.

      В думках, – сніданок – кропива, – печерник. Перефарбовують – на вохру – чорне.

      Жаринами – заглибини мочарні.

      Забрів до яру – й глобуси – вівчура.

      Кущі найменші – поміняли – чохли.

      Знов – паростки, котре – за ніч – зачахло.

      Й цементні куби – на музей-садибу, —

      Зі скла скульптури – вздовж стежок – оздоби,

      Як міниться – й кипить – на видноті —

      Світ-бульбашка, що – старт – і відліта.

      Ріка. – Пісок, що – переходить – в лес.

      Схил. М’язи неба – викопний молюск.

      З закутин – тіней фосфоричний зблиск.

      Рівнину – кроком – глиняний колос.

      Вздовж обрію – споруди – де-не-де.

      Нові фасади – видмухом – склодув.

      Лелеки – з лелечатами – гніздо.

      Хлопчина – лічить – кола на воді. —

      В правиці – африканський білокрильник,

      Дідок – малечій ритуал сакральний.

      Кожний – на свій лад – тліну таємниці. —

      Перемістились – суходоли – в оці,

      Й амурчик – стріли – охляп – на – нанду.

      Маля, що – й без вуздечки – світ – веде.

      Світ шириться, – досяжний – ельфам – й курці.

      Концерт на площі – перехід – на скерцо.

      Замість хмаринок – селезінки – з коців —

      В повітрі – для нових кваліфікацій.

      Зі сну веранд – звисають крилані.

      Упир торішній – повз басейн – лином.

      Острів – у мандрах – сів – на мілину.

      Ніде – й душі, а гутірка – луна.

      Вздовж суходолу, – там, де – товтри, – щогли.

      У скверику – краплисту нитку – щиглик.

      Майданчик, де ще – діти – в горидуба. —

      Спалахують – і в інший вимір – доби.

      Жовтогаряче – переходить – в беж. —

      Нових площин – і подмух, – і карбіж.

      Приплив, – і отвори – потвори – зизоокі,

      Які – пересуваються – вздовж звуку.

      До них – рибалки, що – при пірсі, звикли.

      Й рятують тих, що – на кілки – заклякли.

      Природа – щедро – кілька зайвих ланок.

      Внизу – плятани, трохи вище – клени.

      Холонуть жердки, що – на оболоні.

      Дві ящірки – видмухують – зі слини

      І скла – склепіння і дахи вокзальні,

      Що СКАЧАТЬ