Таргани. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Торхус відкрив рот, немов збираючись розсміятися, але Харрі зрозумів, що він говорить серйозно.

      – Журналісти з «Даґбладет» не носять значка МЗС на лацкані піджака, пане Торхус. Або плаща, коли надворі січень. Я, до речі, зрозумів із документів, що ви будете моїм контактом у міністерстві.

      Торхус кивнув, немовби сам до себе. А потім, виставивши вперед підборіддя, заговорив упівголоса:

      – Незабаром ваш рейс, так що довго я вас не затримаю. Але постарайтеся почути те, що я вам скажу.

      Він вийняв руки з кишень пальта й схрестив їх на грудях.

      – Скільки вам років, Холе? Тридцять три? Тридцять чотири? Ви досі маєте шанс зробити кар’єру. Я дещо дізнався про вас. Ви талановитий, вас цінує керівництво. І захищає вас. Усе так і лишатиметься, поки справи йдуть добре. Але щойно ви схибите, як відразу вскочите в лайно, і тоді потягнете за собою й вашого шефа. Отут ви й побачите, що так звані друзі раптом розбіглися хто куди. Тому якщо швидко бігати не виходить, то спробуйте, принаймні, встояти на ногах, Холе. Так буде краще для всіх. Повірте, це добра порада старого ковзаняра. – Він усміхнувся самими губами, тоді як очі його допитливо дивилися на Харрі. – Знаєте що, Холе, мене завжди охоплює відчуття приреченості, коли я в аеропорту Форнебю. Приреченості й відступу.

      – Та що ви кажете! – мовив Харрі й подумав, чи встигне купити пива в барі до вильоту. – Годі вам. Тут можна відчути й щось гарне. Оновлення наприклад.

      – Хотілося б, – сказав Торхус.

      Розділ 5

      Харрі Холе поправив сонцезахисні окуляри й глянув на ряд таксі біля міжнародного аеропорту Дон Муанг. Здавалося, він у ванні, де щойно вимкнули гарячий душ. Він уже знав: від високої вологості ніякі хитрування не допомагають. Нехай собі піт стікає по тілу, просто треба думати про щось інше. Гірше зі світлом. Крізь дешевий заляпаний пластик окулярів воно вражало осклянілі від алкоголю очі, викликаючи черговий напад головного болю, який досі тихо пульсував у скронях.

      – 250 baht or metel taxі, sіl?

      Харрі намагався зрозуміти, що хоче сказати таксист, який стояв перед ним. Переліт був пекельним. В аеропорту Цюріха продавалися тільки німецькі книжки, а в літаку показували «Звільніть Віллі – 2».

      – Краще за лічильником, – сказав Харрі.

      Говіркий данець, що сидів поруч із ним у літаку, анітрохи не переймаючись тим фактом, що Харрі був п’яний як чіп, діставав його порадами про те, як уникнути обману в Таїланді, – тема дійсно невичерпна. Данець вважав, що всі норвежці – такі собі бевзі, а тому обов’язок кожного данця – застерегти їх від ошуканців.

      – Ти маєш скрізь торгуватися, – повчав його данець. – Це головне, затямив?

      – А що буде, якщо я не стану торгуватися?

      – Тоді ти розориш усіх нас.

      – Це як?

      – Через тебе злетять ціни, і в Таїланді все стане дорожчим для тих, хто приїде після нас.

      Харрі уважно поглянув на співрозмовника. Бежева сорочка «Мальборо», новенькі шкіряні сандалії. Треба б ще випити.

      – Сюрасак-роуд, сто одинадцять, – сказав Харрі, і водій, усміхаючись, СКАЧАТЬ