Пентаграма. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пропозиціями щойно нажив собі на службі ще одного ворога. Список був уже довгий. – Але у мене чітка вказівка…

      – …стояти тут, – донеслося зі спальні, і в дверях показався Том Волер.

      Хоча він був у чорному костюмі, ні крапельки поту не було на лобі під темним прилизаним волоссям. Том Волер був красивим чоловіком. Зростом трохи нижчий за Харрі, але багато хто сказав би зворотне. Можливо, через його гордовиту поставу або невимушену самовпевненість, яка не лише подобалась оточенню, але і заражала їх упевненістю: вони відчували, що перебувають на своєму місці, підкоряючись наказам Волера. А може, красенем він здавався через видатні фізичні дані: ніякий костюм не міг приховати, що його власник п’ять разів на тиждень штовхає штангу і займається карате.

      – І він перебуватиме тут, – вів далі Том Волер. – Я вже відправив хлопця вниз на ліфті, щоб він обгородив усе, що необхідно. Усе під контролем, Холе.

      Останню фразу він вимовив з дивною напівзапитливою інтонацією.

      Харрі прокашлявся і запитав:

      – Де вона?

      – Тут, у ванній.

      Волер зробив крок убік і, коли Харрі проходив повз нього, удав занепокоєність:

      – Ударився, Холе?

      Спальня була вмебльована простенько, але зі смаком і романтично. Двоспальне ліжко, застелене для однієї людини, стояло біля самої балки. На балці був вирізаний дивний малюнок: контур серця і на нім трикутник. Напевно, пам’ять про коханця, подумав Харрі. Стіну над ліжком прикрашали три постери з голими чоловіками – висловлюючись із еротичною політкоректністю, – щось між відвертим мистецтвом і легким порно. Ніяких особистих речей або фотографій видно не було.

      Ванна кімната розташована була трохи далі – практично в межах спальні, й місця в ній було рівно стільки, скільки вимагалося для раковини, туалету, душової кабінки без завіси та тіла Камілли Луен. Вона лежала на плитковій підлозі, повернувши обличчя до дверей, але дивилася на лійку душу, ніби чекаючи ще води.

      Одягу на ній не було, якщо не брати до уваги розкритого білого халата, що був зараз мокрий наскрізь і закривав зливний отвір душу. Беата стояла на порозі та фотографувала.

      – Хто-небудь з’ясував, коли настала смерть?

      – Патологоанатом скоро буде, – відгукнулася Беата. – Але rigor mortis[5] ще не настало, та й тіло не зовсім охололо. Гадаю, кілька годин тому.

      – А коли сусід із консьєржем її знайшли, хіба душ не був увімкнений?

      – А що?

      – Тепла вода могла підтримувати температуру тіла і відстрочити задубіння. – Харрі подивився на годинник: чверть на сьому.

      – Скажімо так: імовірно, вона померла близько п’ятої, – висловився Волер.

      – Це чому? – запитав Харрі не обертаючись.

      – Оскільки немає підстав вважати, що труп переносили, виходитимемо з того, що її вбили, коли вона перебувала в душі. Як бачиш, тіло і халат закривають зливний отвір. Це і викликало затоплення. Консьєрж, який вимкнув воду, сказав, СКАЧАТЬ