Риб’ячі діти. Євген Положій
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Риб’ячі діти - Євген Положій страница 19

Название: Риб’ячі діти

Автор: Євген Положій

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-03-7027-2

isbn:

СКАЧАТЬ на споживчий продукт безпосередньо з туш корів, телят, свиней, баранів. Подив, жах і захват гостей не мали меж; далі вони йшли в молочний павільйон, де життя відкривалося для них значно м’якшою стороною: свіжий сир, запашна бринза, густа сметанка і пахуче молоко, тепле, ще парне молоко тут лилося рікою. А масло?! Та вони зроду не бачили і не їли такого масла, справжнього, вершкового! А далі вже можна ходити рядами із овочами і фруктами, курми, качками, гусьми, індичками, всілякою зеленню – кропом, петрушкою, базиліком, зайти на медові ряди, посмакувати щільниками, наповненими золотою рідиною, а насамкінець упхатися до місця, де торгують усіляким дрібним крамом книжками, старими платівками, словом, нещодавнім минулим, прожитими роками, новітньою історією, яка ще може послужити майбутньому хоча б спогадами про дитинство. «Тут торгують спогадами про дитинство», – так він і казав.

      Бемоль забрела сюди, коли морози стали зовсім злими, і на цвинтарі можна було примерзнути хвостом до огорожі або склепу; на базарі серед живих людей та собак холоди давалися легше. Переживши зиму в картонних коробках, базарні собаки зустріли весну зі стриманим оптимізмом, одним жорстоким ворогом – холодом – стало менше. Проте інші вороги не дрімали.

      Бемоль на власні очі бачила, як страшно помирав Маленький Принц, і це не мало нічого спільного з її уявленням про смерть – легку і безболісну, наповнену розважливими коментарями дітлахів про ритуали і свіжі квіти. Вона завмерла, піджавши хвоста, поміж ящиками та товстими старими, вонючими ногами бабусь у товстих панчохах і дірявих шкарпетках, і трусилася там від страху.

      Поки Маленький Принц, блюючи і пускаючи піну, повз через міст у вічність, шерсть у неї на загривку стояла дибки – вона лише дивом не з’їла той шматок м’яса, лише дивом: Маленький Принц, на її щастя і своє горе, схопив його першим, як він завжди то звик робити, і чкурнув у натовп, тішачись майбутнім сніданком. А вона залишилася голодна. І жива. А потім Маленького Принца скрутило, і він побіг, кружляючи і кусаючи себе за хвіст, намагаючись зригнути, через весь базар помирати на місток. Вона обережно, на тремтячих лапах, трюхикала за ним, метрів десять позаду, і нарешті впала, безсила-перелякана, за ящики і ноги, забилася подалі від смерті, від жахливої смерті свого товариша, такого молодого і такого наївного, зовсім як колись рудий і смішний Боні. А потім Маленький Принц зістрибнув у річку і вічність, а люди, вгамувавши свою пристрасть до фотофіксації, потихеньку розійшлися, і вона роззирнулася і побачила перед собою сивого чоловіка в синій бейсболці з червоними літерами USA, довгих шортах кольору хакі і капцях на босу ногу, сірій футболці з надписом «Good morning, Vietnam!», на спині висів невеличкий наплічник, з якого стирчала ручка тенісної ракетки. Чоловік нахилився і почухав її за вухом. Від нього приємно пахло безпекою і домашнім молоком, певне, щойно вийшов із молочного павільйону. Сірі прозорі, дуже втомлені очі з червоною сіточкою на білках, але давно вона не бачила такого СКАЧАТЬ