Мальва Ланда. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стежити за чистотою кадрів. Щоб колись явитися перед миром – наче тоті апостоли, а не якісь там обдертуси. Пан Джавала цілих п’ятдесят з гаком літ не складає зброї, організовує партизанські акції, чинить усе, аби ворог постійно перебував у напрузі. Тиждень тому, наприклад, його боївка підірвала колію на відтинку Львів – Красне. Не чули?

      Бумблякевич напружив пам’ять, але якось нічого подібного не міг пригадати.

      – Певно, – навіть не здивувався пан Зеньо, – де б у вас про таке написали! Та же то є диверсія! А як тютюнову фабрику у Винниках взяли – чули?

      – І цього не чув. Але цигарки подорожчали.

      – Но, видите! Того й подорожчали, що наші весь тютюн вивезли.

      – І що ви зробили з тим тютюном?

      – Продали в Голляндії.

      Бумблякевич зашпортався і ледве не дав сторчака.

      – В якій Голляндії?

      – В тій самій. Переправили підводним човном.

      – Човном! – видихнув повітря Бумблякевич.

      – Підводним. У нас тут якраз Полтва протікає, от ми того човна Полтвою і відправили.

      – А хіба це можливо?

      – Чому не можливо? Полтва куди впадає – в Буг? А Буг куди? – У Віслу. А Вісла куди? – В Балтійське море! Ну, а там уже чух-чух – і Голляндія. Продали тютюн, доляри поклали в банк під відсотки для майбутнього консуляту.

      Бумблякевичу від самого початку зустрічі з паном Зеньом не давала спокою одна річ.

      – Пробачте, що я вас про це запитаю…

      – Ніц собі не жалуйте.

      – Ваше житло справді міститься там, де я оце вас здибав? Як на людину, котра відає кадрами, воно не надто…

      – Не надто підходяще, еге? І маєте рацію. Це тільки офіс.

      – Офіс?

      – Авжеж, офіс. Мало хто може забрести на нашу сміттярку. Може який шпигун, чи аґент КҐБ. Перед такою непроханою особою пан Зеньо постане винятково в образі волоцюги. А мешкаю я в затишному кубельці зі своєю любою жіночкою, котра плекає ставочок із карасями. Чи ви одружені, пане Бумблякевич?

      – Ні, а що?

      – Вженіться. Обов’язково мусите ся вженити, аби спізнати життя ще й з тамтого боку. Йо-ой, як то файно мати жінку! Такво прийдете змучений з роботи додому, а вона вам подасть пантофлі, халат, посадить за стіл і накриє вечеряти. І заки ви вечеряєте своїми улюбленими кльоцками з молоком, вона вам зачне вповідати всі новини за останній день. І буде вповідати, і вповідати, і вповідати, і вповідати… – В цьому місці пан Зеньо раптово урвав свою ідилічну оповідь і як гаркне: – А бодай вже її шляк наглий трафив з тими її оповідками!

      Бумблякевич здригнувся і витріщився здивовано на старого:

      – Що з вами?

      – Йой, та ніц! То я просто свою жінку згадав.

      По цих словах пан Зеньо різко зупинився, і Бумблякевич побачив масивні двері з темного горіха, що вели просто у велетенську гору сміття.

      – Це двері? – не СКАЧАТЬ