Ода до радості (збірник). Яна Дубинянская

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ По вокзалу зробили два різні оголошення, але дуже нерозбірливо, тож із усього сказаного через старенький мікрофон почулося лише «…на перший перон прибуває» і «…сантехнік Макаров», після чого по першому перону, вправно оминаючи людей, настільки впевнено проїхав суворий мужик на мопеді, що склалося враження, ніби тільки-но оголосили, що на перший перон на мопеді прибуває ім’ярек сантехнік Макаров.

      Огрядна жіночка в білому спортивному костюмі з червоним надписом «Росія» на спині піднімає газетному кіоску металеві віки – напрочуд непристосована для продажу преси конструкція.

      Поруч на лавочку під саме дерево в тінь сідає старенька суха бабця в акуратній білій хустці з невеличкою торбинкою, очевидно, їхати їй десь недалеко; зовсім не схожа на гамірливих і амбітних жінок з автобусу, нехарактерний для півострова типаж.

      На сусідню лавочку вмощується чолов’яга: років шістдесяти, грубе засмагле обличчя в рубцях-зморшках, уважні до всіх слів навколо очі під густими бровами, сиве коротке волосся з високими залисинами на лобі, м’язисті, міцні руки, очевидно, що багато і тяжко працював на землі і зараз працює; міцний дядько. Уважно дивиться на наплічник і мандрівника, хоче щось запитати, але його випереджає якийсь тип на іржавому велосипеді з мішком на багажнику, набитим всіляким мотлохом. Тип вдягнутий погано, від нього тхне смітником, але він веселий і посміхається.

      – Куди їдеш? – запитує він.

      – Туди, – махає ліворуч мандрівник.

      – Агов, а я думав, туди! – махає тип рукою праворуч і рушає собі далі, подзеленькуючи металобрухтом.

      – Пальма! Пальма! – гукає до собаки чолов’яга з сусідньої лавочки. – От же бідолашна тваринка!

      – Важко з вами тут сидіти! – не витримує раптом бабця у білій хустині й підводиться. – Піду я.

      «Як точно сказала!» – дивується мандрівник.

      – Пальма! Пальма! – знову кличе собаку чолов’яга, але ряба рожевобрюха сука й не поворухнеться. – Її минулого літа, якраз вона цуценят носила, машина збила, – пояснює густобровий. – Думали, не виживе або як виживе, то ніколи більше не народить. Так її тут усі підгодовували, навіть таксисти, о! – Підняв палець догори, начебто то не таксисти годували собаку, а космонавти. – Жаліли… А цього літа принесла трьох, так двох уже люди розібрали, один залишився. Вам не потрібно часом? Пальма! – Чолов’яга незграбно кидає шматок пиріжка на асфальт, але сука, вигріваючись на сонці, лежить нерухомо.

      Поруч іде прибиральниця в грубому синьому халаті з совком і щипцями для збору сміття.

      – Чому в халаті, Валю? Жарко ж! – жартівливо звертається до неї густобровий чолов’яга.

      – А ти хочеш побачити, що під ним? – грайливо парирує жінка. Виглядає вона років на сімдесят.

      У напрямку рейок побіг здоровенний чорний пес.

      – Трезоре! Трезоре! – кличе пса чолов’яга, але той ігнорує персональне звернення.

      – Думаю, СКАЧАТЬ