Завдання Героїв. Морган Райс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мій сеньйоре. Але я використовував його багато разів на практиці, і я сподіваюсь…”

      “На практиці!”

      Солдат зайшовся сміхом і розвернувся до інших солдатів, які теж реготали.

      Дрейк почервонів як буряк. Вперше Тор бачив Дрейка ображеним, зазвичай це він ображав інших.

      “Добре, тоді я обов’язково передам нашим ворогам, щоб вони боялися тебе – того, хто застосовував свій меч на практиці!”

      Солдатська юрба знов здійнялася реготом.

      Солдат звернувся до інших братів Тора.

      “Три хлопчики з одного лотка”, – промовив він, потираючи щетину на підборідді. – “ Це може стати у нагоді. Ви усі гарного розміру. Хоча, неперевірені. Вам потрібно буде багато тренуватися, якщо ви пройдете відбір”.

      Він зупинився.

      “Думаю, ми знайдемо місце”.

      Він кивнув у сторону заднього фургону.

      “Ідіть туди, і швидко. Поки я не змінив свою думку”.

      Торові брати побігли до фургону, сяючи від щастя. Тор помітив, що його батько теж дуже радий.

      Але він був дуже засмучений.

      Солдат розвернувся та попрямував до іншого дому. Тор не міг більше стримуватися.

      “Сер!” – вигукнув він.

      Його батько суворо подивився на нього, та Тора це більше не хвилювало.

      Солдат зупинився та повільно повернувся до Тора.

      Тор зробив два кроки вперед, його серце билося, і він виставив свої груди уперед, наскільки міг.

      “Ви не розглянули мене, сер” – сказав він.

      Ошелешений солдат дивився на Тора, наче це був невдалий жарт.

      “Хіба?” – спитав він та зареготав.

      Його люди теж зайшлися сміхом. Але Тор не здавався. Це була його мить. Зараз або ніколи.

      “Я хочу вступити до Легіону!” – заявив Тор.

      Солдат підійшов до Тора.

      “А ти знаєш?..”

      Здається, він тішився.

      “Тобі, хоча б, чотирнадцять років виповнилося?”

      “Так, сер. Два тижні тому”.

      “Два тижні тому!”

      Солдат засміявся, засміялись і його люди позаду.

      “В такому випадку наші вороги, напевне, повинні тремтіти від одного твого вигляду”.

      Тор палав від приниження. Він мав щось зробити. Він не міг дозволити, щоб на цьому все закінчилося. Солдат розвернувся, щоб піти, але Тор просто не міг дозволити цьому статися.

      Тор зробив крок уперед і прокричав: “Сер! Ви робите помилку!”

      Над юрбою піднявся жахливий гомін, а солдат знов зупинився та почав розвертатися.

      Тепер він був сердитим.

      “Іди додому, дурню” – сказав Торів батько, штовхаючи його за плече.

      “Не піду!” – зойкнув Тор, скидаючи батькову руку порухом плеча.

      Солдат підійшов до Тора, а його СКАЧАТЬ